Покохай...
молодая принцесса
На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди? "А звідки ця кров узялася? Хто поранив тебе чи зламав?? На чию ж ти гру повелася?"- Без підозри ти в мене спитав. Я забула про все, що минуло. Про любов неминучу й гірку Але в реалі я давно вже забула Про відкритість твою не слабку. І одного разу, улітку, Я тобі лиш легко сказала: "Це колишній біднесеньку гілку У серці моїм поламав.." "Невже ти порізала вени? Чому? Він недостойний цього!" "Та ні. Це теперішні стерви, Що тепер не кохають його" "Чому ж ти так переживаєш? Це його трабл й життя" "Тому що щоб не писав, Не було у мене ще дня!" "Забудь ти про нього! Забудь! Стери з пам'яті! Забувай! Такого ніколи робити не буду, та не в цім суть! Прошу! Ти мене покохай!" На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди....
2018-10-12 18:07:52
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніданок з Едемом
Заворожуючий вірш, я б навіть сказав "до мурашок". Гарний стиль, тема, подавання і рима. 5+
Відповісти
2018-10-16 19:26:20
3
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно😍
Відповісти
2018-10-18 08:09:02
1
Інші категорії
Для дітей Соціальні Радісні вірші Любовні Пейзажні Сумні вірші
Інші поети
Victoria H
@gl9victoria
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2037
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1793