Покохай...
молодая принцесса
На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди? "А звідки ця кров узялася? Хто поранив тебе чи зламав?? На чию ж ти гру повелася?"- Без підозри ти в мене спитав. Я забула про все, що минуло. Про любов неминучу й гірку Але в реалі я давно вже забула Про відкритість твою не слабку. І одного разу, улітку, Я тобі лиш легко сказала: "Це колишній біднесеньку гілку У серці моїм поламав.." "Невже ти порізала вени? Чому? Він недостойний цього!" "Та ні. Це теперішні стерви, Що тепер не кохають його" "Чому ж ти так переживаєш? Це його трабл й життя" "Тому що щоб не писав, Не було у мене ще дня!" "Забудь ти про нього! Забудь! Стери з пам'яті! Забувай! Такого ніколи робити не буду, та не в цім суть! Прошу! Ти мене покохай!" На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди....
2018-10-12 18:07:52
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніданок з Едемом
Заворожуючий вірш, я б навіть сказав "до мурашок". Гарний стиль, тема, подавання і рима. 5+
Відповісти
2018-10-16 19:26:20
3
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно😍
Відповісти
2018-10-18 08:09:02
1
Інші категорії
Вірші до свят Для підлітків Філософські Пейзажні Поеми Соціальні
Інші поети
_be_
@_be_
Linxi Sile
@linxisl
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1614