Покохай...

молодая принцесса

На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди? "А звідки ця кров узялася? Хто поранив тебе чи зламав?? На чию ж ти гру повелася?"- Без підозри ти в мене спитав. Я забула про все, що минуло. Про любов неминучу й гірку Але в реалі я давно вже забула Про відкритість твою не слабку. І одного разу, улітку, Я тобі лиш легко сказала: "Це колишній біднесеньку гілку У серці моїм поламав.." "Невже ти порізала вени? Чому? Він недостойний цього!" "Та ні. Це теперішні стерви, Що тепер не кохають його" "Чому ж ти так переживаєш? Це його трабл й життя" "Тому що щоб не писав, Не було у мене ще дня!" "Забудь ти про нього! Забудь! Стери з пам'яті! Забувай! Такого ніколи робити не буду, та не в цім суть! Прошу! Ти мене покохай!" На цьому темному фоні Сповненим кохання й журби Тобі я давала долоні А на них від крові сліди....

2018-10-12 18:07:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сніданок з Едемом

Заворожуючий вірш, я б навіть сказав "до мурашок". Гарний стиль, тема, подавання і рима. 5+

Відповісти

2018-10-16 19:26:20

Mashka Zelenchuk

Дуже гарно😍

Відповісти

2018-10-18 08:09:02

Інші категорії

Радісні вірші Подійні Для підлітків Історичні Гумористичні Ода

Інші поети

Sallma890

@Sallma890

JENOVA JACKSON CHASE

@PercabethNewt

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10383

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4642