Ghetto
Feeling like I’m walking in a circle Everywhere I go I see the struggle On the street human life is like a bubble Better learn how to stay outta trouble Little kids growing up without a father Lying on the corner, some hungers Have no money cannot go to any college Have no knowledge and an empty stomach Sunlight burns yellow into black skin Gotta eat, so he knows that he must sin Got a crew and yesterday they stabbed him Cuz he stabbed the one who used to trust him That’s the life when you grow up in the ghetto Where the war ain’t never gonna settled Poverty will always be your best friend Try to run but you’ll find another dead end . Try to look for a shelter cause it’s raining Just to find that there ain’t no understanding She’s an orphan and the street raised her No one there to save her when they raped her 15, and she has to be a mommy Couldn’t feed the child when she’s still hungry So sex becomes a way of surviving Her daughter can now eat, but she’s dying The mother didn’t know when she got paid It was the same time that she got Aids Left her daughter and she’s only 14 The little girl lives the life we have foreseen That’s the way when you living in the ghetto Where your life ain’t never gonna better Poverty will always be your best friend Try to run but you’ll find another dead end.
2018-07-25 07:50:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5357
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11213