Блог
Всі
Вірші
Всі
Скажи зіркам
Що ти можеш сказати зіркам?
Тим, що кожну ніч сяють над нашими головами.
Тим, які десь у небі збираються в сузір'я.
Вони тихі та мовчазні, не люблять шуму і лишнього світла.
Завжди разом, але самотні, сяять слабким світлом, а потім згасають, і ніякі людські очі більше їх не побачать.
Скажи щось зіркам, нехай вони відчують радість та тепло, нехай перед тим як віддатися пустоті, відчують що таке щось, що таке існувати серед існуючого, що таке відчувати, і не важливо, страх це чи радість.
Зірки бояться, зірки не чують, тремтять від кожного подиху, зникають при світлі сонця.
Тож скажи їм, нехай це буде вірш про місяць, чи може балада про сонце й хмари.
Зірки бояться, але зірки хороші співрозмовники.
Вони відчувають твій смуток, вони подарять тобі своє світло, вкриють ним, немов ковдрою, і заспівають безвучну колискову.
Скажи зіркам щось на останок, а краще, подаруй їм цю ніч.
0
0
361
Давай поговоримо?
Давай поговоримо?
Сидячи на даху, вдихаючи холодне зимове повітря.
Ти не повіриш, але, я уявляв це сотні разів.
Я бачив як світає, і як ще сонні люди ледь перебирають своїми ногами.
Давай поговоримо у цій зимовій тиші? Нехай снігопад буде єдиним звуком, і ми нарешті довіримо свої душі одне одному.
Давай поговоримо?
Можливо, завтра нас більше не буде.
Давай поговоримо? Можливо не тут, можливо, десь глибоко в домі,
Під звуки настінного годинника, напружено рахуючи кожну хвилину.
Просто скажи коли тобі набридне, скажи, коли закінчиться повітря, я дам тобі волю, я дам тобі щастя, якщо для цього мені потрібно померти.
0
0
328
Mlm
Вона була розумною дівчиною, з темним мов земля волоссям, і карими очима, які завжди нагадували молочний шоколад. Мала багато друзів, завжди усміхалась й не боялась дати здачі.
Він, рудий зеленоокий хлопець, який завжди робив те, що вважав за потрібно, не зважаючи на думку оточуючих, не боячись осуду та притримуючись власної думки.
Їх об'єднувала промениста усмішка та дзвінкий сміх, доброта, та любов.
Їх називали найкращою парою, найрозумнішими, навіть ставили у приклад іншим.
Але сердце хлопця назавжди належало тому русоволосому хлопцю з сіро-голубими очима, який дарував свою усмішку та сміх лише йому. Який кожну ніч боровся з бажанням покинути цей світ, і шукав ту саму ниточку щоб залишитись в цьому житті, тому самому хлопцю який танув від його поцілунків. І тому самому хлопцю який колись заборонив собі проявляти емоції, щоб не плакати від всіх його проблем в житті, але знайшов сили в собі, щоб знову відкритись комусь.
Але ніхто не помітив в їх поглядах ніжності. Награності в сварках та поцілунків в шкільному туалеті.
Це був їх маленький секрет.
2
0
337
