Учёный-дервиш
Скитался я всю жизнь, был бедняком немытым, Но не стесняюсь этой жизни я, Ведь был я так же учёным знаменитым... давно забытым, Вот так прошла вся жизнь моя. Не по душе мне общество, гордливость, Дома роскошные, и с ума сводящий блеск монет, Моя душа в ту бедноту влюбилась, В которой я исследовал, общался с тишиной.
2023-04-07 16:25:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4115
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12378