Для мами
Emma
Я мамі дарую веселую пісню, Про сонце, тепло та красу. Про травку зелену, про квіти пахучі, які я для неї несу.. Хай мамині очі ніколи не плачуть, І усмішка буде завжди на вустах. Хай горя, біди, ніколи не бачить. А щастя для неї несе синій птах. Всім мамам, бабусям бажаю я щастя, Здоров'я міцного, добра і краси. Від щирого серця, та тільки все краще, для них, наших милих нести.
2018-05-20 15:32:26
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Maria Savka
Дуже чудовий вірш! 😍
Відповісти
2018-05-20 19:45:37
2
Emma
@Maria Savka Дякую 💜
Відповісти
2018-07-02 08:26:39
Подобається
Інші вірші поета
Літо
Інші поети
Памс
@pararampam
Fantasy Queen
@clear_argent
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4504
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097