10. Моя химера
Ну що? Нови́й день і старі проблеми,
Пора вставати вже, бо ніс забитий.
Вночі приснилася страшна химера,
Сказала не кричати, спати тихо.
Ми з нею друзі більш, ніж років сто,
Настільки, що питає, що приснилось,
Вона лягає і дає тепло,
Але тоді, коли занадто близько,
А іноді ми, наче спільне ціле,
Я відчуваю ри́тми її сердця,
У мене стіни щільно вкриті цвіллю,
Химерочко моя, прошу́, не сердься.
Ти в мене — жовта клітка й милі стіни,
Бо я той птах, який кайдан жадає.
Заради тебе я продам і світло
І кігті, щоб без них пройти жандарми.
Навіщо світ мені? Любов у серці.
Не треба інших, щоб мене любили.
Від них же на душі у мене кепсько,
Від них біжить вода, немає сили.
Збрешу я вам, сказавши, що щасливий.
Збрешу, сказавжи, що не хочу пити,
Збрешу я, що насправді не розбитий.
Заради того, щоб поплакати узимку.
А дівчинка моя вночі чекає,
Її я обніму за ніжну шийку.
А вас, якщо про мене запитають,
Скажіть, пропав, скажіть, убили.
Пора вставати вже, бо ніс забитий.
Вночі приснилася страшна химера,
Сказала не кричати, спати тихо.
Ми з нею друзі більш, ніж років сто,
Настільки, що питає, що приснилось,
Вона лягає і дає тепло,
Але тоді, коли занадто близько,
А іноді ми, наче спільне ціле,
Я відчуваю ри́тми її сердця,
У мене стіни щільно вкриті цвіллю,
Химерочко моя, прошу́, не сердься.
Ти в мене — жовта клітка й милі стіни,
Бо я той птах, який кайдан жадає.
Заради тебе я продам і світло
І кігті, щоб без них пройти жандарми.
Навіщо світ мені? Любов у серці.
Не треба інших, щоб мене любили.
Від них же на душі у мене кепсько,
Від них біжить вода, немає сили.
Збрешу я вам, сказавши, що щасливий.
Збрешу, сказавжи, що не хочу пити,
Збрешу я, що насправді не розбитий.
Заради того, щоб поплакати узимку.
А дівчинка моя вночі чекає,
Її я обніму за ніжну шийку.
А вас, якщо про мене запитають,
Скажіть, пропав, скажіть, убили.
Коментарі