12. Лист (без імені відправника)
Все.
Скінчилася пора мовчати,
Підстав під вірш тривожне піаніно.
Тобі прошепочу́ — моя ти,
І зди́хатись мене уже не встигнеш.
Прийду́ як друг у темноті,
Від втечі тільки гірше, знаєш вже.
Я те, що є в твоїй душі,
Я те, що п'єш і хочеш потім ще.
Ти пишеш завдяки мені,
Заради друзів й тих, кому не гоже.
Мій шепіт йде із глибини,
Дівчат чіпає він за все, що можна.
Давай, ховай ті теплі сльози,
Від мене все одно ніщо не зкриєш,
Переді мною будеш гола
Писати вільні вірші в повній тиші.
Еге ж.
Ти мужній, во́льний чолов'яга,
Хоча насправді просто лялька.
Тебе узяв я без напрягу
Під крило своє немов безхатька.
Лише мені відомо хто ти,
Всі бачать те, що хочуть їхні очі,
А я в тобі, і я є дотик,
Що ти оберігаєш тайно, мовчки.
Тож слухай всі мої накази,
Піди та набери холодну ванну,
Коли мій голос чітко скаже —
Залізь, поспи у ній до ранку гарно.
А родичам я передам,
Що на папері був ти дійсно щирим,
Подякую і я літам,
За час, коли поет у мене вірив.
Скінчилася пора мовчати,
Підстав під вірш тривожне піаніно.
Тобі прошепочу́ — моя ти,
І зди́хатись мене уже не встигнеш.
Прийду́ як друг у темноті,
Від втечі тільки гірше, знаєш вже.
Я те, що є в твоїй душі,
Я те, що п'єш і хочеш потім ще.
Ти пишеш завдяки мені,
Заради друзів й тих, кому не гоже.
Мій шепіт йде із глибини,
Дівчат чіпає він за все, що можна.
Давай, ховай ті теплі сльози,
Від мене все одно ніщо не зкриєш,
Переді мною будеш гола
Писати вільні вірші в повній тиші.
Еге ж.
Ти мужній, во́льний чолов'яга,
Хоча насправді просто лялька.
Тебе узяв я без напрягу
Під крило своє немов безхатька.
Лише мені відомо хто ти,
Всі бачать те, що хочуть їхні очі,
А я в тобі, і я є дотик,
Що ти оберігаєш тайно, мовчки.
Тож слухай всі мої накази,
Піди та набери холодну ванну,
Коли мій голос чітко скаже —
Залізь, поспи у ній до ранку гарно.
А родичам я передам,
Що на папері був ти дійсно щирим,
Подякую і я літам,
За час, коли поет у мене вірив.
Коментарі