Треба жити!
Пройшло пів року після тієї рокової експедиції на Землю. Ми знайшли на Землі життя і людей, написали наукову роботу, перевернули весь устрій на Марсі і запустили програму по відновленню Землі й повернення туди життя, Ерік став президентом і в них з Даяною народилася донька, яку вони назвали на честь загиблої подруги. Я відновила всі свої спогади, мандрувала в часі і знайшла свого майбутнього чоловіка на Землі. Хелен теж невдовзі знайшла своє кохання і стала мамою. Ми влаштували своє особисте життя, але нашій дружбі ніколи нічого не заважало. Я створила екологічну компанію "Mars&Earth for you", проводила багато часу в роботі, але ніколи вже не була милою і спокійною... Ночами я доволі часто плакала і згадувала Ліліт. Вона була така позитивна, сильна і розумна, я була іншою, тому дуже часто не розуміла подругу і ми сварилися. Я не цінувала, поки не втратила і за це себе ніколи не пробачу...
Роками мучив мене біль і печаль, але я щодня керувалась словами моєї улюбленої вчительки: "Треба жити! В мене теж буває, що не хочеться жити, але я ж живу! Життя одне... " В якийсь момент я почала розуміти, що моя душа нарешті відпустила Ліліт і я починаю дихати легше... Та попри все я сумую і ніколи не забуваю.
У наш час відстань у 225 000 000 кілометрів долається за 6 годин, але для мене це шлях, який іде у вічність...
Я мала все, що треба для
щастя, але ніколи не поверну ту частину стрічки буття, яку відрізала та експедиція...
"20 жовтня, 2140 рік. Школа "Mars&Earth"
– Сьогодні я розповім вам історію. Зараз не буде нудних формул і досліджень, сьогодні я розповім про дружбу, відданість, сміливість і цінність життя... "
– Ну як твої уроки? Все було добре? – запитала мене увечері Хелен.
– Я нарешті змогла випустити все назовні. Мабуть, кращого уроку не було навіть в моїх учнів!
– Я на цих вихідних нарешті вільна. Куди поїдемо?
– Додому! На Землю...
– Від Марсу до Землі 225 000 000 кілометрів?
– Так... Фактично. Але для нас...
– ... Це знак безкінечність.
***
Якщо ви подумали, що це страшна драматична історія про загибель моєї подруги, то частково ви праві, але ні – ця історія про цінність часу, про важливість добрих слів, які треба говорити своїм людям щодня, це історія про цінність життя! Живіть так, наче живете останній день і не бійтеся нічого! Хочете щось вчудити – чудіть! Любите – зізнайтеся! Обійміть, поцілуйте, простіть, скажіть і не вагайтеся ні на мить!!!
Роками мучив мене біль і печаль, але я щодня керувалась словами моєї улюбленої вчительки: "Треба жити! В мене теж буває, що не хочеться жити, але я ж живу! Життя одне... " В якийсь момент я почала розуміти, що моя душа нарешті відпустила Ліліт і я починаю дихати легше... Та попри все я сумую і ніколи не забуваю.
У наш час відстань у 225 000 000 кілометрів долається за 6 годин, але для мене це шлях, який іде у вічність...
Я мала все, що треба для
щастя, але ніколи не поверну ту частину стрічки буття, яку відрізала та експедиція...
"20 жовтня, 2140 рік. Школа "Mars&Earth"
– Сьогодні я розповім вам історію. Зараз не буде нудних формул і досліджень, сьогодні я розповім про дружбу, відданість, сміливість і цінність життя... "
– Ну як твої уроки? Все було добре? – запитала мене увечері Хелен.
– Я нарешті змогла випустити все назовні. Мабуть, кращого уроку не було навіть в моїх учнів!
– Я на цих вихідних нарешті вільна. Куди поїдемо?
– Додому! На Землю...
– Від Марсу до Землі 225 000 000 кілометрів?
– Так... Фактично. Але для нас...
– ... Це знак безкінечність.
***
Якщо ви подумали, що це страшна драматична історія про загибель моєї подруги, то частково ви праві, але ні – ця історія про цінність часу, про важливість добрих слів, які треба говорити своїм людям щодня, це історія про цінність життя! Живіть так, наче живете останній день і не бійтеся нічого! Хочете щось вчудити – чудіть! Любите – зізнайтеся! Обійміть, поцілуйте, простіть, скажіть і не вагайтеся ні на мить!!!
Коментарі