Ностальгія

ⓜⓐⓡⓨⓐⓝⓚⓐ2511

Життя минає, час не спиниш. В очах печаль за втраченим минулим. Так хочеться прожити життя знову І виправити помилки одвічні. І згадується все прийдешнє: Дитинство, школа, інститут... В душі бринить тонка струна, Що сльози навертає враз на очі. У пам'яті подруги і уроки, Суворий ректор, завуч, довгі пари... І дух дитинства, материнські руки І батькова сувора настанова. Брати, подружки, мама й тато... Веселі вечори побіля хати, Вечері у сімейнім колі І бешкети й дитячий сміх. Усе живе у пам'яті навіки: Кохання щире і любов, Маленький син І дочка наче сонце. Пожовклі фото, аромат паперу І радість й сум в душі бринить. У вазі на вікні троянди, А ностальгія у душі болить... Усе минає і нове приходить, Тому не треба дуже сумувать! Минуле відпускайте й не сумуйте, Бо треба далі йти і далі жить! Присвячено Могилці О. М.

2018-08-01 10:59:26

Інші вірші поета

Ти завжди думала про інших На столі годинник

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Mac67

@Mac67

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10109

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12936