На столі годинник

ⓜⓐⓡⓨⓐⓝⓚⓐ2511

На столі годинник, у очах печаль - Роки пролетіли і нам дуже жаль: Втрачені секунди, втрачені близькі, Несміливе слово, кроки боязкі... Час летить мов вихор, як промінчик світла, Час летить невпинно - сивина розквітла... Ми ж і далі в темпі губимо хвилини, Потім зупиняємося й бачимо могили... Ранок блискавичний, на обід печаль Потім знов робота і безтямний жаль: "Знов я те не встигла, знов втрачаю час, Треба менше спати!" - саме так у нас! Спали чи не спали - летимо по новій! Зносим все навколо, наче буревій І не думаємо зовсім, що втрачаєм більше - Наших рідних, що чекають спілкування лише... У нас купа клопотів і роботи гори - Забуваєм все це, коли губить горе... Клопоти й турботи будуть у нас завжди, Але рідних й близьких може враз не стати! Бережіть найближчих, найдорожчих серцю, Бережіть й даруйте їм не пил із перцю, А свій час, любов і турботу щиру І тоді в душі буде більше миру!

17.06.2018

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ruslan Yermak

Красиво и правдиво

Відповісти

01.08.2018, 10:43

1

ⓜⓐⓡⓨⓐⓝⓚⓐ2511

@Ruslan Yermak щиро дякую

Відповісти

01.08.2018, 10:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1488

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3903