Ти завжди думала про інших
Ти завжди думала про інших, Ти, часом, ночі геть не спала, Ти до зірок небесних світлих Очей своїх не підіймала... Купа паперів, кухня, їжа... І безкінечне колесо. Ти не доходила до ліжка Й не пам'ятала про свій сон. Важкі торбини, хворі очі, Роботи море і турбот. Ти рахувала дні та ночі До дня, що буде без турбот. І йшли роки, короткі ночі, А дня того все не було, Втомились від безсоння очі Й життя в думках все пропливло... Все пролітало, пробігало І серце в грудях все ще билось, А зараз думка: "Що було? Чому нічого не лишилось?" Ти запитала: "Це життя?" І впала в ліжко геть безсила. Чи в цьому сенс цього буття, Щоб відпочинок ти просила? Ти робиш все і не встигаєш, Біжиш кудись усе життя. Коли сміялась не згадаєш - Нема в минуле вороття... Свій час цінуйте й бережіть, Частіше в небо поглядайте, Забудьте все! Творіть! Живіть! Найближчих теж не забувайте!
2018-10-18 17:20:52
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1565