Коротко про наш пікнік
Ми сиділи й розмовляли, Шепотіли й посміхались, Ми мовчали й милувались, Я побачила людей Так багато як колись, Ти птахами милувався, Потім дощ на нас пустився, Ех,романтика та й годі, Тут сказати мало слів , Сонце трохи припікало, Я хотіла на байдарці Прям на озері ходити, Веслувати потихеньку , Потім ти сказав"дурненька", Не образливо звучало, Бо в душі часом дитина, Інфальтильна і натхненна Я милуюся цим світом, Хоч і сумно в нім так часом Та тепло твоє зігріє, Звуки голосу твого До реальності покличуть, Потім ми підем гуляти, Я вдихатиму натхнення, Бо воно повсюди,любий: У повітрі і у звуках, І у голосі твоїм... (03.05.2020)
2020-05-22 12:12:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3226
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2333