Коротко про наш пікнік
Ми сиділи й розмовляли, Шепотіли й посміхались, Ми мовчали й милувались, Я побачила людей Так багато як колись, Ти птахами милувався, Потім дощ на нас пустився, Ех,романтика та й годі, Тут сказати мало слів , Сонце трохи припікало, Я хотіла на байдарці Прям на озері ходити, Веслувати потихеньку , Потім ти сказав"дурненька", Не образливо звучало, Бо в душі часом дитина, Інфальтильна і натхненна Я милуюся цим світом, Хоч і сумно в нім так часом Та тепло твоє зігріє, Звуки голосу твого До реальності покличуть, Потім ми підем гуляти, Я вдихатиму натхнення, Бо воно повсюди,любий: У повітрі і у звуках, І у голосі твоїм... (03.05.2020)
2020-05-22 12:12:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1787
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1729