...ответы в уютных сетчатках
Эрик Семплоу
...в твоих глазах, не сыскал я искомых, капилляр томных комнат, и ответа в уютных сетчатках. За ресницами - омут, за ресницами - тонут... Мои щеки, в твоих отпечатках. Лишь...по инерции гонит, как инфекция - боль, в мои клапаны горечи детские. Успокой меня. Вдоль тернистых иголок, соизволь, быть на полках, словарем иностранным - немецким. Научи "быть нужным"... Слезы капают в лужу. Слезы капают...ну же! В черствый клапан, моих предрассудков. Я промок в этой стуже. Кардиолог на ужин, мне накинет колеса на сутки. ...промежутками, вспомню о встрече. Осадки... Только день - изувечен, только - я - изувечен. Только Ты в уютных сетчатках...
2018-08-23 21:43:21
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lia Solus
Прекрасно....
Відповісти
2018-08-24 04:47:12
Подобається
Інші вірші поета
...предсмертные стихи эстета Одуванчик ...три точки
Інші поети
Kotenok
@Kotenok2018
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11481
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3283