...предсмертные стихи эстета
Я просто хотел умереть... чтоб в плоти не осталось души, чтоб скитаться немым в не глуши, среди пустоши мерзлых земель. Нищей тенью, в окружении людей, до разбитых лодыжек плясать, растеряв свои мысли в забвении. Я хотел бы отдать себя лени. Заболев на паралич идей. Пока юдоль за окном суетиться. Мне б проспать всю историю мира, революции, войны, границы. Я б хотел позабыть ваши лица. Быть далеким от рисунков и чтения. Жить в довольствие своему организму. Я б хотел потерять свое мнение, свое рвение, гений, харизму. Я просто хотел умереть. Поглощенный своим реализмом. Чтобы сердце, не рвалось с груди. Намекая на наивные чувства. Я б хотел умереть, в полпути. Не познав даже тайного смысла. Чтоб следы, мной протоптанных дней, были стёрты со снега ветрами. Я просто хотел умереть. В одиночестве. Сам. Но не с вами. Чтобы мать позабыла сынишку. А сестрёнка, не вспомнила брата. Чтоб грешки на могиле врунишки. Не открыли мне шага обратно.
2018-08-23 21:13:40
4
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5709
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4856