Інколи задумуєшся: невже всі люди раби? Ми звикли пахати на когось, не маючи з того ніякої вигоди, а якщо і маємо вигоду, то в очах таких же рабів, як і ми, стаємо рабовласниками, а це дуже неприємне відчуття. Деякі кажуть, що ми, коли працюємо, то все одно щось отримуємо: досвід, знання... але я задовбався о другій годині дня, коли сонце жарить мене, ніби паяльна лампа свиню, стояти посеред довбаного поля і збирати ту трикляту малину!

Дивлюся на бабусю. По її вираженню обличчя розумію, що вона подумки обматюкала ці ягоди вже більше, ніж я.

Та й виглядаю я, як ідіот: шкарпетки під шльопанці, штани, як в Шуріка, господарські рукавиці з обрізаними пальцями, ніби в сільського байкера, чорному найківському картузі і в яскраво-червоно заплямованій сорочці. Але це дуже круто і серед моїх колєг я добре влаштувався, адже не матиму маленьких подряпин, які потім сильно пектимуть.

Зібравши вже з десятий кілограм малини, розумію, що потрібно розігнути спину і подивитися як там справи в інших.

...курва! Поки ми тут застрягли на першому рядку, цигани вже обібрали три і рівно скільки зжерли. В них або якась супер-здібність є, або я не бачу других пояснень їхній швидкості. Флеш нервово курить за парканом.

Минуло ще з десять хвилин і перший рядок компліт. В грудях загорілося полум'я, очі заблимами чорними вогнями, а на обличчі розпливлася посмішка.
— Пішли на другий рядок, — сказала бабуся і всі мої мрії про душ зникли разом із щойноприбувшим хорошим настроєм.

Другий рядок був ще більшим ніж перший, а це означало, що поле, спеку, лотки, які потрібно було нести за собою весь рядок, кожну малинину поіменно я проклинав більше, ніж до цього. Якби рядки були довжиною від Одесси до Києва, то цигани вже були б в Білій Церкві. Де вони? Де цигани і пів поля малини?

 Раптом задумався. На холеру мені ті цигани разом з тією малиною? Хоч би не обригати нею всю хату.

Коли довибирали другий рядок, я взяв двадцять лотків і потяг їх на аванпост, де мені повинні були видати мою омріяну заробітню плату. Доки носив лотки, то підкачався не більше за пацанів на майданчику, які, мабуть, теж десь зараз несуть лотки і проклинають цю малину.
Прийшовши на аванпост, я здав двадцять кілограм малини жіночці, яка нагадала мені того хлопчика з "Єралашу":
— Где деньги?
— Какие деньги?

Здається я зрозумів цю схєму... зараз мені гроші не дадуть, щоб я прийшов в день, коли їх дають, намахався ще більше і отримав більше грошей... . Хммм, попахує МММ... .

Раптом бабуся говорить слово-фразу, якої я від неї геть не очікував: "Тікаємо?". В грудях загорілося полум'я, очі заблимами чорними вогнями, а на обличчі розпливлася посмішка.

Один кілограм малини дорівнює шести гривням. Всього я зібрав двадцять кілограм — це сто двадцять гривень, а щоб добити себе я перевів це в долари і в мене вийшло п'ять баксів... це сім кілограм картошки. З таким успіхом можна було вночі іти красти баштан і при цьому заробити більше.

Завтра буду іти на картошку.