"Я єсть мужик. Пролог -- не епілог!" (С) Франко

Коли Адам і Єва згрішили, Бог сказав їм: "Ти, Єво, народжуватимеш в муках, а ти, Адаме, будеш пахати поле, але родитиме в тебе найкраще бур'ян". Я довго думав що ж, особисто я, такого натворив, що мене так прокляли і дійшов до висновку, що рукожопість -- це не вада, це покликання.

Якось мама сказала мені: "Синок, тобі вже 17 років і скоро ти ідеш в нове життя і не факт, що тебе візьмуть в Мокрокалигірське ПТУ, отже через пів року ти з'їдеш від нас в Кийов. Бери сорочку і гладь. Прийду через кілька хвилин".

Весь цей час, поки ЛЄ-МАМАН говорила мені про мудрість битія, я був в навушниках, і толком зрозуміти, що, власне, вона хоче від мене, я не зміг, але коли мені дали вибір: офігєнне почуття інтуїції і рукожопість або ясність розуму і руеи з праіилтноно місцч, то я обрав перший варіант.

Дивлюсь на сорочку. Перше, що приходить в голову: "Та вона і так норм", але я єсть МУЖИК! Невже якась сорочка зможе перемогти мою мужність і врівноважливість?

***

Я ПРОДАМ ХАТУ, ТЕЛЕФОН, ЗДАМ НИРКУ, АЛЕ ПОЇДУ В КИТАЙ, ЗНАЙДУ ТОГО, ХТО ЗРОБИВ ЦЮ ГЛАДІЛЬНУ ДОШКУ ЩОБ ВІН ПОКАЗАВ МЕНІ ЯК ЇЇ РОЗКЛАСТИ, А ПОТІМ УКОКОШУ ЙОГО ШНУРКОМ ВІД ТРИКЛЯТОГО УТЮГА!!!1!1!!

Але раптом мені всміхається фортуна і дошка стає в позу лотоса, а отже я можу приступати до роботи. Найваще позаду.

Якби ж я тільки знав, як я помиляюсь.

Прогладивши сорочку аби-як (хоча я думав, що сорочку я погладив неперевершено), я підняв її догори, закричав: "ЕВРИКА!" і раптом до кімнати зайшла мама. Виявилось, що сорочка стала більш пом'ятою, ніж була до цього.

***

Якось батя сказав мені: "Сину, є три мудрості: не справляй нужду проти вітру, не женись на Іванівських дівчатах і не показуй жінці, що ти вмієш виконувати роботу по хаті". Штани сухі, дівки нема, руки зі сраки. Батьку, можеш мною пишатися!

***

А тепер майстер-клас від мами, як потрібно прасувати сорочку: отутаго не гладь, отут рукой держи, отут береш шнурок, змащуєш його милом і затягуєш петлю.

-- Підтримуй її рукою отут, -- говорить сенсей.
-- Та я підтримую цю сорочку краще, ніж Янукович своїх страусів.

У відповідь мама дивиться на мене поглядом, який каже за неї: "Ти шо борзий? Нарваться рішив?"

Виявляється, що прасувати сорочку -- ціла наука! Коли прасуєш рукав, то краї не чіпай, бо "будеш ходити з стрілками, як Шурік"; сорочку потрібно розкласти на дошці ідеально, щоб не зробити її більш пом'ятою; якщо щось погано прасується, то береш стакан води, набираєш її повен рот і з усієї силяки бризкаєш її на сорочку, а заодно і на стіл, книжки, утюг, який починає шипіть на тебе, наче довбаний аватар, підлогу, переноску і баті тоже не забуть зробити душик, щоб не розслаблявся.

Короче, єдиний висновок з цієї ситуації -- слухай батю і купуй речі, які не потрібно прасувати.