Я стільки часу, вічно був не з тими...
Я стільки часу, вічно був не з тими... Плекав надію, вірив і шукав. Я плідно підбирав фальшиві рими, коли в снігах за щастям я гукав. Топив я лід, і виривав гіляччя; Я спраглому напитись дав води. Життя так жити - це моє прокляття, одне з моїх проклять - це ти! Лиш сірі будні бачу на дорозі, лиш темне небо шириться в далі. Убитий пострілом лежу я на морозі, а наді мною плачуть солов'ї. Лежу в снігах, я, попід небесами, і пишу тобі вірші в темноті Пишу про те, що не кажу словами. Пишу про те, що бачив я у сні Я бачив душу - кам'яний граніт, і голос, що розтопить завірюху. Його вчуває весь блакитний світ. І навіть ті, що втратили дар слуху. Лише в тобі уся моя є сутність. Лише для тебе все, що я творю. Лише для тебе вся моя могутність. Лише тобі слова ці говорю. Лише на тебе я надіюсь. Лише для тебе я живу...
2018-02-06 11:21:38
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
EvGor
У тебе власний стиль. Продовжуй.
Відповісти
2018-02-07 17:24:52
1
Мар'ян Муж
@EvGor величезне дякую с:
Відповісти
2018-02-07 19:06:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2420
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1528