Я стільки часу, вічно був не з тими...
Мар'ян Муж
Я стільки часу, вічно був не з тими... Плекав надію, вірив і шукав. Я плідно підбирав фальшиві рими, коли в снігах за щастям я гукав. Топив я лід, і виривав гіляччя; Я спраглому напитись дав води. Життя так жити - це моє прокляття, одне з моїх проклять - це ти! Лиш сірі будні бачу на дорозі, лиш темне небо шириться в далі. Убитий пострілом лежу я на морозі, а наді мною плачуть солов'ї. Лежу в снігах, я, попід небесами, і пишу тобі вірші в темноті Пишу про те, що не кажу словами. Пишу про те, що бачив я у сні Я бачив душу - кам'яний граніт, і голос, що розтопить завірюху. Його вчуває весь блакитний світ. І навіть ті, що втратили дар слуху. Лише в тобі уся моя є сутність. Лише для тебе все, що я творю. Лише для тебе вся моя могутність. Лише тобі слова ці говорю. Лише на тебе я надіюсь. Лише для тебе я живу...
2018-02-06 11:21:38
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
EvGor
У тебе власний стиль. Продовжуй.
Відповісти
2018-02-07 17:24:52
1
Мар'ян Муж
@EvGor величезне дякую с:
Відповісти
2018-02-07 19:06:33
Подобається
Інші категорії
Гумористичні Для дітей Радісні вірші Подійні Соціальні Для підлітків
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4693
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243