@EvGor
Все має суть Особливо твої думки
Блог Всі
Ж.Н.Д. мысль.
Цікаве, Думки вголос, Особисте
5
277
Привет
Новини
2
46
РАНИ.
Новини, Цікаве, Різне
2
47
Вірші Всі
МИ
На початку залишаюсь тут. Привіт, найкращий друг. Скільки зусиль на завтра. Зітри мене. Тож червоні сльози То згадки. Хто ж я? Якщо ніхто не пам'ятає: Ні мене, ні моє ім'я. Привіт, Все створене з усім. І як не тікай. Час поверне мільярди раз тебе назад. Контроль як втрачений рай. А апельсин лиш свято для таких як я. Ніколи не цілована щока Як вихід набагато раз. І ось все створено для нас. Нині якщо не зараз то й не час. Жовті кольори залишають троянди. За відсутністю грошей. І я дарую непотрібні речі для таких як ти. Залишити щоб тобі свої сліди. Привіт, я - це ти. І ми будемо щасливі серед зими. Весною буду з тобою. А осінню, коли найтяжче - обійми мене власними пальцями. Я залишусь поцілунком в очах за, розкиданими вітром, пасмами.
2
0
67
ПРОЩАЮ
І в цій історії.. Доводиться проковтнути, щоб нарешті сказати. Ти говорив, що захистиш, якщо він піднімить. Але він піднімав, і ти, пропускав. Вигадка минулого життя. Мій психолог всього лиш відео, в якому світять нарциси, квіти, як ми. Віра в те, чого нема. Надія на слова. Найти вихід, коли сама. Така історія сумна. Де вона, дівчинка. Коли годинник для неї більше, ніж. Згадки про ким є. І зберігати її в сім. І коли падала не тримав. І плакала, коли тебе нема. Обіцяв, І всі твої слова. Ми такі близькі, але були як звук " ні" . Але в уяві минулого століття, згадок лише фантазії власних коридорів. Виявилось, що загубилася я в них. І пусті ті коридори. Втратила контроль над власним життям. Чи боляче бути внизу. Ні., але тут нікого нема. І доводиться проковтнути. І коли ти обіцяв. Казав, що був краще.. І тепер, серед пустих вулиць. Щасливіше, ніж тоді. Мій ніж таки в мені. І - ні. Ні. Іти посеред життя. Моя мить довга, майже як брехня. І серед вулиць.. І посеред " була ". Не чужа серед вулиць. Виявляється своя я. І Світло ліхтарів найближче для людей. Чекаючи руки - ти залишаєшся сама серед холодної зими. Замерзаючи під власним я. Сьогодні прощаю всі слова. Серед вулиць тепло від світла чужих домів. Навіть не знаю, чи розумів. Він той, хто загубив. Загубив слова у колись собі. І серед вулиць чужих. Все інакше. Серед своїх. Я все брешу, що дитя в мені щасливе, що пробачає за колись.
2
0
60
А ...
Все починається з кінця. Чужа та власна боротьба. Така вона та внутрішня ганьба. Де міняв себе на думці. Зраджував своєму змісту. Ідучи пішком за містом. Чи оголені слова. Говорячи так чесно у губах. Сльози, що котились по щоках. Чи достатньо прямо. Не робив, Іноді ігнорував. Часом втікав. Від себе. Чи добре знаю власну душу. Чи маю право на байдужість. Та знаю відповідь. Це моє - ні. Повертаю голову назад. Чи добре знаю свій каскад. Залишених неправильно збудованих руїн. Каюсь, каюсь, каюсь. І молю, молю до Бога. Прости, прощаючи.
1
0
58