Блог
Всі
Ж.Н.Д. мысль.
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Люди действительно могли бы иметь больше времени на себя, успех и дела без чувств, но именно чувства - сотворят из невозможного нечто несуществующее раньше.
Ведь именно любовь - сила, которая движет людьми.
Если угодно, то прогресс.
Чувства - огромный стимул, независимо от их окраски.
Разум прекрасен, но бессилен сам по себе, как инструмент в руках неумельца.
Сердце не обманывает ни себя ни других, да и способно к тому, что удивит самого человека, без инструментов.
Другое дело в умении, а совершенно иное ещё научиться любить безвозмездно.
Представляете, как сложно в итоге любить взаимно...
Люди пренебрегают законами свыше, обесценивания то, что дороже всех денег мира, выше существующих желаний ..потом платят за свои грехи.
Любовь не имеет полного описания, не обязана относиться к одному человеку, что звучит дико; она разная, способная к трансформации.
Состоит из многих компонентов, каждому не дана...
Не ограничивает, свободна, опытна.
Видели стариков в конце жизни вдвоём сквозь 50 лет, 60 проживших вместе..
Да, там есть.
Приходит, когда угодно..уходит, когда угодно, прячется под маской страсти, путает, играет, ставит задания...а не проходишь уровни - ускользает, как лучи солнца в пасмурный день.
Дарит по ночам награды стоимостью стараний псевдопобедителя.
Разве чувства не мимолётные..
Разве воспоминания не абстрактны.
Разве есть человек, который счастлив без чувств.
Разве мы отыскали смысл жизни.
Разве жизнь определенная.
Разве один и тот же текст все читают одинаково? Да мы сами через года видим его под другим опытным стеклом.
Разве все знают, что будет завтра.
Где та стабильность, которую впихивают взрослые детям.
Да жизнь вообще непредсказуема.
Чем больше человек избегает в себе чего-нибудь, тем больше ему нужно именно то.
Всё вышеперечисленное есть невероятным трудом.
"Чем несчастнее, тем злее человек, одиночество длиной где-то в век". Особенно тяжело - когда пытаешься сохранить, созданное сквозь время.
И моя жизнь,
..тому доказательство.
Для Ж.Н.Д.
С благодарностью.
5
277
Привет
Новини
Да только у меня всегда никак у нормальных людей.
Привыкла, что на один выигрыш - сотни потерь.
2
46
РАНИ.
Новини, Цікаве, Різне
Сам на сам.
Потріпала добряче ти душу мою.
Сам не знаю, як живу всі ці дні.
П.с. Любов наша із солі.
Болюча.
А може й ніколи не любила,
але ж розділила серце навпіл.
Принцеса із болю.
Та затягнуться рани як шрами.
Й вирвусь на волю.
2
47
Вірші
Всі
МИ
На початку залишаюсь тут.
Привіт, найкращий друг.
Скільки зусиль на завтра.
Зітри мене.
Тож червоні сльози
То згадки.
Хто ж я?
Якщо ніхто не пам'ятає:
Ні мене, ні моє ім'я.
Привіт,
Все створене з усім.
І як не тікай.
Час поверне мільярди раз тебе назад.
Контроль як втрачений рай.
А апельсин лиш свято для таких як я.
Ніколи не цілована щока
Як вихід набагато раз.
І ось все створено для нас.
Нині якщо не зараз то й не час.
Жовті кольори залишають троянди.
За відсутністю грошей.
І я дарую непотрібні речі для таких як ти.
Залишити щоб тобі свої сліди.
Привіт, я - це ти.
І ми будемо щасливі серед зими.
Весною буду з тобою.
А осінню, коли найтяжче - обійми мене власними пальцями.
Я залишусь поцілунком в очах за, розкиданими вітром, пасмами.
2
0
67
ПРОЩАЮ
І в цій історії..
Доводиться проковтнути,
щоб нарешті сказати.
Ти говорив, що захистиш, якщо він піднімить.
Але він піднімав, і ти, пропускав.
Вигадка минулого життя.
Мій психолог всього лиш відео, в якому світять нарциси, квіти, як ми.
Віра в те, чого нема.
Надія на слова.
Найти вихід, коли сама.
Така історія сумна.
Де вона, дівчинка.
Коли годинник для неї більше, ніж.
Згадки про ким є.
І зберігати її в сім.
І коли падала не тримав.
І плакала, коли тебе нема.
Обіцяв,
І всі твої слова.
Ми такі близькі, але були як звук " ні" .
Але в уяві минулого століття, згадок лише фантазії власних коридорів.
Виявилось, що загубилася я
в них.
І пусті ті коридори.
Втратила контроль над власним життям.
Чи боляче бути внизу.
Ні.,
але тут нікого нема.
І доводиться проковтнути.
І коли ти обіцяв.
Казав, що був краще..
І тепер, серед пустих вулиць.
Щасливіше, ніж тоді.
Мій ніж таки в мені.
І - ні.
Ні.
Іти посеред життя.
Моя мить довга, майже як брехня.
І серед вулиць..
І посеред " була ".
Не чужа серед вулиць.
Виявляється своя я.
І
Світло ліхтарів найближче для людей.
Чекаючи руки - ти залишаєшся сама серед холодної зими.
Замерзаючи під власним я.
Сьогодні прощаю всі слова.
Серед вулиць тепло від світла чужих домів.
Навіть не знаю, чи розумів.
Він той, хто загубив.
Загубив слова у колись собі.
І серед вулиць чужих.
Все інакше.
Серед своїх.
Я все брешу, що дитя в мені щасливе, що пробачає за колись.
2
0
60
А ...
Все починається з кінця.
Чужа та власна боротьба.
Така вона та внутрішня ганьба.
Де міняв себе на думці.
Зраджував своєму змісту.
Ідучи пішком за містом.
Чи оголені слова.
Говорячи так чесно у губах.
Сльози, що котились по щоках.
Чи достатньо прямо.
Не робив,
Іноді ігнорував.
Часом втікав.
Від себе.
Чи добре знаю власну душу.
Чи маю право на байдужість.
Та знаю відповідь.
Це моє -
ні.
Повертаю голову назад.
Чи добре знаю свій каскад.
Залишених неправильно збудованих руїн.
Каюсь, каюсь, каюсь.
І молю, молю до Бога.
Прости, прощаючи.
1
0
58
