Мені минало десять літ,
Матвій Старик
Мені минало десять літ, Дитинство ніжно відлітало, Відкрився світ — таємний, світлий, Де все нове й незвідане чекало. Я біг до річки по стежках, Малюючи в уяві мрії, Сміявся вітер в облаках, І дні здавались вічністю надії. Тоді ще вірив я в дива, У кожен день, як у казкове свято. Тепер дитинство — лиш глава , Що часом хочеться перечитати.
2024-11-27 11:44:48
0
0
Інші вірші поета
У полі бою воїни стояли Національна поліція На полі бою де тиша плаче
Інші поети
Jasmine
@JasmineSalvatore
Veronika
@vera_syvorova
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5579
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12859