"Як шкода , що уже не буде"
Merian Varner
Я так боюсь , що розчаруєш Тому і є ці оправдання Які придумую сама я Ось це і є моє зізнання !. Даю поради , наставляю , Щоб не зійшов наш поїзд з рельсів Бувають миті - ображаюсь А ти не бачиш в цьому сенсів ! Все стукаю б' юсь в твої двері Кричу на німо , плачу , мучусь ! Ти граєш в роль " Не розумію " А я на грані " Все розлучусь "!. Холодним став чучуть жорстоким В твоїх стандартах " Чоловіком " Чому кохання все проходить ? Кажуть: " Так буває з віком " . Все рідше ти до мене дзвониш І чую в слухавці сопіння Як би ж я знала , що так буде Була б сама вже без сумління ! . Пройшли часи де була ніжність Де ти торкав : волосся , плечі ... Як шкода ,що вже не вернути Ті миті , що були у перше !.
2022-09-28 05:12:13
5
0
Інші вірші поета
" Час летить " " Ти поїдеш " " Погрязла доля у пітьмі " " Друг "
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16397
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2226