" Швидкоплинність "
Merian Varner
Ти думаєш пройшла хвилина , Ми часто згадуєм її Минула мить - Ані вже днина І ось вже зовсім не дитина ! А зріла розумом людина Яка усе життя проспить !. Незнаючи цієї правди : Куди так швидко час летить ? Ми пів життя лише дрімаєм, А половини й не згадаєм Поки були ми малюки ! . Так мало часу на звершіння Так близько наче до мети Живіть сьогодні , а не завтра Щоби із мрією піти .
2023-01-17 20:23:30
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Merian Varner
@Julia K спасибі 😊
Відповісти
2023-01-19 07:32:39
Подобається
Тигриця
Гарний вірш, із сенсом.
Відповісти
2023-01-27 06:55:56
1
Merian Varner
@Тигриця дякую 😌
Відповісти
2023-01-27 07:07:53
1
Інші вірші поета
" Ти помер у моєму серці " " Не жалей " " Не журись " " Захід сонця "
Інші поети
Евгений
@Jonni_Smit
Zaynab_Hossam .
@youni_world
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919