" Зима "
Зима тихенько опустилася на землю Ступаючи снігами по землі Мороз малює дітям на віконцях Картини подихом веселі та чудні У білі плаття увібралися ялинки Танцюють вальс сніжинки чепурні Кружляють , падають на землю А потім в парі з вітром піднімають заметіль . Мете - мете хуртелиця холодна Усю природу ковдрою вкрива Ставки покрив мов скло прозорий Лід похожий на кристал . Зима дарує нам білет у казку Візьми його і налаштується усе в потрібний лад Можливо у цю казкову та холодну пору Ти знайдеш у середині себе клад .
2021-05-18 14:23:06
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Merian Varner
сердечно дякую 🥰
Відповісти
2021-05-18 14:42:30
Подобається
Маргарита Солтыс
Дуже гарний та атмосферний вірш. Так і огортає дитячими спогадами. Дякую Вам.❤️
Відповісти
2021-05-18 15:16:40
1
Merian Varner
@Маргарита Солтыс дякую і вам за такі приємні слова 😊💖
Відповісти
2021-05-18 15:21:47
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1289
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1753