" Зима "
Зима тихенько опустилася на землю Ступаючи снігами по землі Мороз малює дітям на віконцях Картини подихом веселі та чудні У білі плаття увібралися ялинки Танцюють вальс сніжинки чепурні Кружляють , падають на землю А потім в парі з вітром піднімають заметіль . Мете - мете хуртелиця холодна Усю природу ковдрою вкрива Ставки покрив мов скло прозорий Лід похожий на кристал . Зима дарує нам білет у казку Візьми його і налаштується усе в потрібний лад Можливо у цю казкову та холодну пору Ти знайдеш у середині себе клад .
2021-05-18 14:23:06
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Merian Varner
сердечно дякую 🥰
Відповісти
2021-05-18 14:42:30
Подобається
Маргарита Солтыс
Дуже гарний та атмосферний вірш. Так і огортає дитячими спогадами. Дякую Вам.❤️
Відповісти
2021-05-18 15:16:40
1
Merian Varner
@Маргарита Солтыс дякую і вам за такі приємні слова 😊💖
Відповісти
2021-05-18 15:21:47
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3141