...سأكون بخير 2...

Jack Frost

وشعر شعراء وأين صوت نداء يبكي متى يشاء مع انين سماء وسنين رجاء يضيع قلب كبرياء متى تعود مع دواء دواء قلبي الذي ضاع مع الفناء هكذا حكم علي قضاء هكذا جرحني رحيلك .....؟ يا صديقي يا قلب سناء لماذا افنيتني مع فناء ورحلت مع العزاء؛ ونسيت تلك ايام ورحلت مثل احلام وداعآ ....والى لقاء سوف اودعك مع بكاء فوداعآ يا صديق سماء ساكون بخيرا مع عزاء .....

2018-09-09 07:15:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

نـُونِه

@Jack Frost ثانكس..

Відповісти

2018-09-09 07:21:47

Подобається

gena ktana

ابداع

Відповісти

2018-09-09 07:45:16

Подобається

Beautiful 😍😍😍😍😍😍😍😍😍😍

Відповісти

2018-09-09 08:06:42

Подобається

Інші вірші поета

الحياة غريبة حياتي في رماد ....ساكون بخير .... خيوط حياتي

Інші поети

Aki Gray

@sarcasm

Vivian Lin

@dearagony15

Veilka

@Docthespacerock

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1658

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11409