Здрастуйте! Ельф, або просто трилогія про дівчинку Мирославу. Книга, яку я писала дуже й дуже довго. Я вирішила поділитися створенням ельфа і його виходом у світ, а також помилками, з якими зіткнулася я. Попри те, що книга в цю хвилину міститься в чернетках і редагується, а також дописується. Ось знаєте, ідея мого ельфа зародилася ще наприкінці 2018 року. Весь цей час я намагалася додавати й коригувати ідеї саме для цієї книги. А перший розділ вийшов лише у вересні 2019, принаймні мені так підказує моя перша самвидав платформа — surgebook. Я була недосвідчена, але впевнена в тому, що ельф (на той момент) буде моєю першою ідеальною книгою з усіх наявних. Але ні. Перша помилка, з якою я зіткнулася, — погано, або, можна сказати, взагалі непродумана сюжетна лінія, а також герої з масою дірок та не відкоригованою мотивацією, зі своїми непрописаними проблемами та нелогічними діями. І ні, замість того, щоби вирішувати це, я більше засмучувалася через те, що цього самого ельфа не читають. Маленька я думала, що якщо залишити героїв, вони самі почнуть якось розв’язувати свої проблеми, а я б просто продовжувала писати та викладати це на читацьку платформу. Але ні, майже кожен другий коментар нагадував мені про те, що світ у мене непродуманий, що герої картонні, і письменницькі навички потрібно якось прокачувати, а не сидіти чи тупитися на місці, нічого не роблячи, і що всі зроблять за тебе. Другою помилкою було те, що я рано почала «видаватися». У якому сенсі. Я викладала книгу в інтернет, у надії, що мене читатиму, а насправді дістала непоганий такий камінь у голову за погану книжку. І тому я приховала ельфа до кінця грудня 2019. Весь цей час я сиділа й думала, що не так і чому я так погано пишу. Тому читала книги інших, відоміших авторів, у яких могла чомусь навчитися. Читала класику, вчилася й там. Але однаково не розуміла, що не так із моїми творами. Насправді мені просто заважав, як я його називаю, літературно-письмовий бар’єр. Його логіка полягала в тому, що мені просто не вистачало ні начитаності, ні досвіду в письменстві, навіть попри те, що на той момент я мала дві закінчені книги та кілька оповідань. Але я взяла себе в руки та прочитала ельфа після тривалого періоду. У кожному реченні я знаходила величезні ляпи й чортики, нестикування й нелогічна оповідь — і просто сіла переписувати се диво. Напевно, це можна назвати третьою помилкою — не редагований текст викладати в інтернет, де тебе заклюють. Пам’ятаю, я до травня місяця точно писала, час від часу залишаючи ельфа одного. Я думала, що ельф «переродився» після того часу. Поки не дійшло до шостого чи сьомого розділу. Я впіймала «неписуй» і кинула письменство майже на рік. Четвертою помилкою, я можу назвати ті періоди, коли писати взагалі не хотілося, і я говорила всім і самій собі, що в мене просто немає натхнення, немає музи, яка ще не прилетіла й не благословила мене на творіння. Але лише зараз я зрозуміла, що можу писати, навіть коли не пишеться. Апетит приходить під час їди, а натхнення приходить під час процесу! Лише на початку березня 2021 року я повернулася, і впевнено можу сказати, що зараз ельф точно(!) і повністю переродився. З первинної версії все так, я сказала б, глобально змінилося. І, хоча зараз уже 2022 рік, це не заважає мені перекласти свій минулорічний допис про цю книгу, яка ще досі лишається в моєму серці, як і мої інші. Я зробила багато помилок, вставала на ті ж самі граблі, ловила вигорання навіть тоді, коли не писала. Втрата мотивації дала свої плоди, але я потихеньку відновлююсь. І зараз, коли бачу ельфа в чернетках, я можу зі спокійною душею редагувати та дописувати, і навіть переписувати те, що не могла, коли книга була опублікована! Чесно, я не знаю, чи багато людей дочитає до кінця, але ті, хто дочитав, я вдячна вам! Рада, що завела друзів на цій платформі, із якими можу спілкуватися!

Минуло багато часу, як я останній раз сідала перед пустим аркушем. Здавалося, натхнення втекло, а слова сховалися в тінь. Проте серце не припиняло шепотіти, що прийде час, і муза знову відвідає мене. Сьогодні я відчуваю особливий настрій. Це наче перший подих весни після зимової сплячки або промінь світла на світанку. Почуття невагомості, піднесеності та готовності ділитися своїми думками. Писання — це не тільки засіб виразити свої думки, а й спосіб з’єднатися зі світом, зі своєю внутрішністю. І хоча моя письменницька перерва була тривалою, я готова знову відкривати для себе безмежний світ слова. Друзі, не бійтеся брати перерву, коли ваше серце про це просить. Важливо пам'ятати, що натхнення може повертатися з подвійною силою. Нехай ваші слова завжди знаходять свій шлях до читачів!

нарешті знайшла сили сісти за свого такого коханого й рідного ельфа, над яким працюю вже ну років з чотири, і все ніяк не можу дійти до кінцевого результату. сподіваюся, сьогодні це стане початком кінця. натхнення вам, мої любі!🥰