я. одна. самотня.
страшно коли в голові
не каламбур, не торнадо і не сум.
страшно коли тихо, страшно тихо.
не страшать істерики, сльози, крики.
я боюсь не мати змогу відчувати.
захолонути, закритись, відштовхнутись.
тиша давить звідусіль.
в горлі знову стоять невиплакані сльози.
я не борюсь, я даю їм волю.
груди здавлює вага нерозуміння.
скільки щирості коштую я?
скільки правди від інших я достойна?
закриваю безголосся чиїмись словами.
про сум, кохання, чужину.
підходить все, аби прокинулись свої слова.
як піти щоб знов не згубитись?
в брехні, зрадах, болі від утрат.
що зробити щоб віднайти ту кляту правду?
як відмолити тяжкість на душі?
де шукати до болі антидот?
прибрати гіркоту слів як можна?
хочеться залити ріки, океани, всі моря
слізьми. соленими й гіркими.
хоч так прибрати сіль свого буття.
всередині, десь та поглибше,
в темній глибині є лише я.
я. одна. самотня.
2022-12-20 22:41:33
2
0