Вірші
сталеві нерви на межі
борись!
терпець тебе вбиває,
крокуй на зустріч тяготі.
"терпи, терпець тебе шліфує" -
ні, він є знаком стоп.
напевно, гіршого немає,
ніж основа: "терпи, терпи, терпи.."
терпіння - це антонім слова "рух",
а життя таке воно.. швидке?
ти терпиш, терпиш і наостанку -
до воріт Суду йдеш...
7
0
231
не ідеальна я
розірви той шаблон, що бачиш на моєму обличчі,
я не та.
викресли мій образ зі своєї голови,
це не я.
ти знаєш лише мою стійкість, залізність,
я не та.
моє серце пронизує весь спектр емоцій,
це щира я.
мої очі болять від гіркоти цих сліз,
так змучена я.
моя душа навиворіт не тільки цього дня,
моя реальність така.
мільйон швів собі на рани накладено вже,
зашивала моя рука.
багато масок зараз вже відкладено,
тепер справді я.
нарешті я -
реальна я,
не ідеальна я,
краща я.
2
0
158
я. одна. самотня.
страшно коли в голові
не каламбур, не торнадо і не сум.
страшно коли тихо, страшно тихо.
не страшать істерики, сльози, крики.
я боюсь не мати змогу відчувати.
захолонути, закритись, відштовхнутись.
тиша давить звідусіль.
в горлі знову стоять невиплакані сльози.
я не борюсь, я даю їм волю.
груди здавлює вага нерозуміння.
скільки щирості коштую я?
скільки правди від інших я достойна?
закриваю безголосся чиїмись словами.
про сум, кохання, чужину.
підходить все, аби прокинулись свої слова.
як піти щоб знов не згубитись?
в брехні, зрадах, болі від утрат.
що зробити щоб віднайти ту кляту правду?
як відмолити тяжкість на душі?
де шукати до болі антидот?
прибрати гіркоту слів як можна?
хочеться залити ріки, океани, всі моря
слізьми. соленими й гіркими.
хоч так прибрати сіль свого буття.
всередині, десь та поглибше,
в темній глибині є лише я.
я. одна. самотня.
2
0
324
