الخيانة

Mira

لا تثق باحد فالخيانة تاتي دائما من القريب و ليس من البعيد

2020-11-03 07:20:00

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Mira

@Vee لا الخيانة لا تاتي من البعيد ان كانت علاقتك باحدهم علاقة سطحية فلن يخونك او لماذا سيخونك اصلا بالعكس عندما يكون الشخص قريبا منا و لا نتوقع منه ان يخوننا يوما ما هذه هي الخيانة ☺

Відповісти

2020-12-14 14:41:51

1

Vee

@Mira بالضبط! ستفهمين الأمر ان عدنا لمعنى الخيانه ومتى نشعر بالخيانه انه كما قلتي تمامًا نحن نتوقع اشياء من الاشخاص القريبين منا نتوقع ان يقفوا بجانبنا نتوقع الا ينتقدونا والكثير من الاشياء الاخرى ولهذا عندما يخيبون توقعاتنا ولا يفعلون ما املناه منهم نشعر بالخيانه والألم لكن عندما يقوم بذلك شخص غريب او شخص بعلاقه سطحيه فاننا لا نشعر بالخيانه لا نسميها خيانه اصلًا قد نشعر بالسوء ولكن ليس الخيانه ولهذا فإن الحقيقه ان الخيانه قد تأتي من الجميع لكننا لا نعتبرها خيانه ان اتت من شخص غريب

Відповісти

2020-12-14 15:39:05

1

Mira

@Vee اجلللل بالظبط هذا ما اردت قوله

Відповісти

2020-12-14 17:06:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3110

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001