Чекай мене!
Деміра Рейн
Чекай мене,і вір мені Що я повернусь до тебе. Хай змиють все, расні дощі Ти ж не забудеш мене. Чекай де вже, ніхто не жде Ніхто не вірить в мене А ти повір, просто і все. Тоді і лихо обмине. Чекай , коли всі за столом Сидіти будуть сумно. Коли всі схиляться чолом. Ти не схиляйсь — даремно! Чекай мене, коли вже всі Так стомились ждати І коли скажуть вже тобі Переставай чекати. А ти чекай, я повернусь. Я прийду на світанку. Я ззаду тихо підійду, І буду обіймати. Всі хто не ждав , То скаже, пощастило! А я повернувсь — Бо ти чекати вміла. *Моя версія " Жди меня"
2020-03-06 18:06:06
7
0
Інші вірші поета
СВІТЛО смерть в синьо-жовтих очах Ти знаєш temporary
Інші поети
Carla Gaona
@KuroShiro
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2751
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353