Не кожен знаходить свою людину
Уляна
Не кожен знаходить свою людину з першого разу, Це нормально, так люди звикають, розлучаються, відпускають одне одного, це боляче але через час все проходить. І до цього не потрібно бути готовим, Важливо приймати це як належне, Так буває таке ми любимо, І нас просять відпустити, Ми відпускаємо. Весь час відпускаємо, відпускаємо, Така ось складна штука це любов. Круговорот виходить, ми відпускаємо людину щоб любити по новому, А любимо, відпускаємо тому що любимо. І головне в цьому всьому знайти свій Happy End
2020-07-22 08:56:01
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Ехх, слово \да/ калічить цей вірш. Будь ласка замініть на слово\так/. 😉👍
Відповісти
2020-07-23 21:22:42
1
Уляна
@Kruhitka Dobro Добре〜(꒪꒳꒪)〜
Відповісти
2020-07-24 06:30:20
1
Інші категорії
Вірші в прозі Для підлітків Для дітей Сумні вірші Привітання Радісні вірші
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3230
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13096