Не кожен знаходить свою людину
Уляна
Не кожен знаходить свою людину з першого разу, Це нормально, так люди звикають, розлучаються, відпускають одне одного, це боляче але через час все проходить. І до цього не потрібно бути готовим, Важливо приймати це як належне, Так буває таке ми любимо, І нас просять відпустити, Ми відпускаємо. Весь час відпускаємо, відпускаємо, Така ось складна штука це любов. Круговорот виходить, ми відпускаємо людину щоб любити по новому, А любимо, відпускаємо тому що любимо. І головне в цьому всьому знайти свій Happy End
2020-07-22 08:56:01
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Ехх, слово \да/ калічить цей вірш. Будь ласка замініть на слово\так/. 😉👍
Відповісти
2020-07-23 21:22:42
1
Уляна
@Kruhitka Dobro Добре〜(꒪꒳꒪)〜
Відповісти
2020-07-24 06:30:20
1
Інші категорії
Вірші в прозі Сумні вірші Історичні Для підлітків Соціальні Гумористичні
Інші поети
安德烈
@aandrew
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12147
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4394