Не кожен знаходить свою людину
Уляна
Не кожен знаходить свою людину з першого разу, Це нормально, так люди звикають, розлучаються, відпускають одне одного, це боляче але через час все проходить. І до цього не потрібно бути готовим, Важливо приймати це як належне, Так буває таке ми любимо, І нас просять відпустити, Ми відпускаємо. Весь час відпускаємо, відпускаємо, Така ось складна штука це любов. Круговорот виходить, ми відпускаємо людину щоб любити по новому, А любимо, відпускаємо тому що любимо. І головне в цьому всьому знайти свій Happy End
2020-07-22 08:56:01
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Ехх, слово \да/ калічить цей вірш. Будь ласка замініть на слово\так/. 😉👍
Відповісти
2020-07-23 21:22:42
1
Уляна
@Kruhitka Dobro Добре〜(꒪꒳꒪)〜
Відповісти
2020-07-24 06:30:20
1
Інші категорії
Вірші до свят Гумористичні Для дітей Сумні вірші Історичні Привітання
Інші поети
رِينبـــو
@RawanEltheni
Ната
@MataMark
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15131
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12211