Для бабусі...
І знову зустрілись ми тут , Привітати бабусю мою Такі роки пройшли чудесні Зустрічі наші чудесні . Мені хотілось щось сказати Та забула у старших внуків спитати, Чи можна мені першій привітати? Старших внуків у вас троє, молодших у вас двоє. Проте середня я одна; Любові Вам від нас до неба. Бабусі вже 6 і 2 А я так хочу втримати ці роки у руках. Щоб в гості внучата прилітали, Доброту бабусину не забували. Бабуся, моя лагідна,рідненька Така ласкава ніжна і тепленька Вас сердечно я вітаю, Здоров'я на сто років побажаю. Хай добре ваше серце не старіє, Здійсняться всі заповітніші мрії, Нехай Господь Вам добавити сили Щоб на світі довго жили Всіх правнуків й онуків одружитися Сотню років з нами прожити Радіти та не тужити . Хай життя буде гарною казкою А Ви ,як мармеладка з окраскою.
2018-04-24 12:09:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3973
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12275