3 дні до
Серце шалено б'ється , руки тремтять а голос взагалі пропав.Ніби мене душать.Білі кросівки з червоними шнурками.Хто це?
****
7 Серпеня 2020
Сонце пробивається крізь вікно, метелики тріпочуть прекрасними крилами.
****
7 Серпеня 2020
Сонце пробивається крізь вікно, метелики тріпочуть прекрасними крилами.
Я люблю метеликів адже вони вільні і досить ніжні.
—Доню вставай
—Так, мамо зараз
Три дні - ще трішки
—Так, мамо зараз
Три дні - ще трішки
Мій день народження ура ! З цими думками вставши з ліжка , я підійшла до шафи з одягом.
Тепер я стою перед зеркалом в ніжно фіолетовому платі , яке купила коли була на екскурсії у Львові.
—Лола! Ну ти де ?! Сніданок буде холодним
—Вже іду !
Спустившись по дерев'яним сходам які покриті лаком, я почула приємний запах
—Ммм як смачно пахне
—Сьогодні я вирішила тебе порадувати гарбузовим пирогом
—Мій улюблений , Дякую
—Смачного
Я сіла снідати найсмачнішим пирогом.А поки трішки розповім вам про мене і мою сім'ю.
Так ось мене звуть Лоліта Мілер і мені 15, а і да через три дні - 16. Як ви вже напевно здогадалися цього дня я чекаю найбільше.Мою маму звуть Техна , а тата Мартін. Батьки розлучилися рік тому , якщо чесно це було для мене великим потрясінням адже тато - це все. На щастя мама дозволяє спілкуватися і зустрічатися з ним в любий час і день , коли заманеться.В свою чергу Мартін Мілер дарує кучу подарунків , він став бізнесменом.Досі незнаю чому вони розійшлися скільки б не питала відповідь завжди одна " Так вийшло"
Тому я живу з мамою в злагоді і достатку , вона дуже добра , хоча після розлучення деколи зривається .
Я пишу книгу з мого життя .Так саме зараз якщо ви це читаєте це означає що її дописала адже кожного дня буде нова глава і надіюся цікава.Пригоди я люблю.
Я іду в 10 клас ,так це захоплююче і цього я також чекаю.Хоча трішки навіть боюся адже 10 клас це тобі не аби що.Вийшло так що величезна кількість моїх однокласників пішли після 9 класу.Тому що я обрала бути детективом , ахахаха я шуткую детективом мені ніколи не стати хоча я з самого дитинства мріяла стати ним.А буду вчитися на економіста.Для цього мені потрібна вища освіта.
—Сьогодні я іду з Луїсом дивитися кафе до дня народження.Може приєднаєшся
—Не Можу доню
—Так, так робота я це знаю
—Але завдяки моїй роботі ти можеш відсвяткувати на всі 100%.Адже що ти би не сказала все буде виконано.
—Дякую мам , люблю
—І я тебе
Луїс мій найкращий друг з дитинства. Він високий блондин , який втратив тата коли йому було тільки 7 років.Тоді ми і познайомилися , менша школа стала для нас веселим і захоплюючим місцем.Багато хто нас шиперить , звичайно скільки б не намагалися доказати що ми просто друзі ніхто не вірив.Але байдуже на них , ще в 13 років ми пообіцяли що ніколи не будемо навіть пробувати зустрічатися.А якщо в когось появляться почуття одразу говоримо друг другу.Як ви вже здогадалися поки цього ще не трапилося.Хоча шиперять нас і досі.
—Лола !
—Привіт Луїс , ну що пішли
—Так з чого почнемо
—Ну вибору в нас не так багато
—Тоді пішли по порядку
Справді я живу в невеличкому селі міського типу.І кафе тільки 3 , нажаль ресторанів немає але хоча б щось.
—Не жалуйся
— Можна питання ти екстрасенс?Звідки ти знаєш про що я думаю?
Це не вперше він відповідає на мої думки , я реально починаю думати що він має над магічні сили.
—Я просто тебе добре знаю
Ми прийшли в перше кафе яке називається "Смачного" Банальна назва як і всіх інших кафе.
—Тут доволі просторно
—Так згодна але ціни високі як для такого меню
—Азахах може ти хочеш на банкет сельодку?
—Ой ні , пішли звідси меню не дуже гарне
—Згодний
Далі пройтися по маленькій вуличці можна побачити ще одне кафе " Вікторія".
—Він досить уютний
—Так але маленький, всі гості не вмістяться
—Хмм тоді залишається одне кафе
Кафе" До зустрічі" самий кращий варіант адже він просторий і ціни не завищені .Це кафе на краю обочини .Стиль у нього чорно-білий якраз кольори які я обожнюю .Вибравши кафе ми рішили в ньому поласувати картошку фрі і кока колою.
—То ти вирішила куди будеш іти
—Так на економіста, математика мені дається легко тому думаю все вийде
—В мене є новина
—Да? А яка?
—Не Скажу
—Ну скажи
—Добре, я буду вчитися разом з тобою в 10 класі.
Я була на 7 небі від щастя адже Луїс мав їхати в інше місто а тут таке
—А батьки?
—Що батьки , я поставив їх перед фактом або я вчуся тут або ніде.А ти ж знаєш як для них важливо щоб я навчався
—Ваа ось це я розумію мій друг
—Тільки через це?
—Тобто що ти маєш на увазі?
Але Луїс не збирався відповідати на моє питання.В голові почали вилазити думки
—Помниш ми давали обіцянку в 13 років
—Таккк
Я здивувалася адже після обіцянки ми про це не говорили
—Лол ти мені подобаєшся
—Ні ні ні я не хочу про це чути.Ти жартуєш?
—Ні правда я намагався розлюбити але
—Але?Ні все розмову закінчено, вибач мені потрібно готуватися.
Це було най тупіший поступок адже я розумію його зараз.Ні не подумайте , просто в 16 років я також призналася одному хлопцю але він так само просто втік і це жахливе почуття.Я хотіла повернутися і пояснитися але в мене напевно немає стільки хоробрості.Я жалка і що тепер робити?
*Продовження слідує*
““ - думки Лоліти
—Вже іду !
Спустившись по дерев'яним сходам які покриті лаком, я почула приємний запах
—Ммм як смачно пахне
—Сьогодні я вирішила тебе порадувати гарбузовим пирогом
—Мій улюблений , Дякую
—Смачного
Я сіла снідати найсмачнішим пирогом.А поки трішки розповім вам про мене і мою сім'ю.
Так ось мене звуть Лоліта Мілер і мені 15, а і да через три дні - 16. Як ви вже напевно здогадалися цього дня я чекаю найбільше.Мою маму звуть Техна , а тата Мартін. Батьки розлучилися рік тому , якщо чесно це було для мене великим потрясінням адже тато - це все. На щастя мама дозволяє спілкуватися і зустрічатися з ним в любий час і день , коли заманеться.В свою чергу Мартін Мілер дарує кучу подарунків , він став бізнесменом.Досі незнаю чому вони розійшлися скільки б не питала відповідь завжди одна " Так вийшло"
Тому я живу з мамою в злагоді і достатку , вона дуже добра , хоча після розлучення деколи зривається .
Я пишу книгу з мого життя .Так саме зараз якщо ви це читаєте це означає що її дописала адже кожного дня буде нова глава і надіюся цікава.Пригоди я люблю.
Я іду в 10 клас ,так це захоплююче і цього я також чекаю.Хоча трішки навіть боюся адже 10 клас це тобі не аби що.Вийшло так що величезна кількість моїх однокласників пішли після 9 класу.Тому що я обрала бути детективом , ахахаха я шуткую детективом мені ніколи не стати хоча я з самого дитинства мріяла стати ним.А буду вчитися на економіста.Для цього мені потрібна вища освіта.
—Сьогодні я іду з Луїсом дивитися кафе до дня народження.Може приєднаєшся
—Не Можу доню
—Так, так робота я це знаю
—Але завдяки моїй роботі ти можеш відсвяткувати на всі 100%.Адже що ти би не сказала все буде виконано.
—Дякую мам , люблю
—І я тебе
Луїс мій найкращий друг з дитинства. Він високий блондин , який втратив тата коли йому було тільки 7 років.Тоді ми і познайомилися , менша школа стала для нас веселим і захоплюючим місцем.Багато хто нас шиперить , звичайно скільки б не намагалися доказати що ми просто друзі ніхто не вірив.Але байдуже на них , ще в 13 років ми пообіцяли що ніколи не будемо навіть пробувати зустрічатися.А якщо в когось появляться почуття одразу говоримо друг другу.Як ви вже здогадалися поки цього ще не трапилося.Хоча шиперять нас і досі.
—Лола !
—Привіт Луїс , ну що пішли
—Так з чого почнемо
—Ну вибору в нас не так багато
—Тоді пішли по порядку
Справді я живу в невеличкому селі міського типу.І кафе тільки 3 , нажаль ресторанів немає але хоча б щось.
—Не жалуйся
— Можна питання ти екстрасенс?Звідки ти знаєш про що я думаю?
Це не вперше він відповідає на мої думки , я реально починаю думати що він має над магічні сили.
—Я просто тебе добре знаю
Ми прийшли в перше кафе яке називається "Смачного" Банальна назва як і всіх інших кафе.
—Тут доволі просторно
—Так згодна але ціни високі як для такого меню
—Азахах може ти хочеш на банкет сельодку?
—Ой ні , пішли звідси меню не дуже гарне
—Згодний
Далі пройтися по маленькій вуличці можна побачити ще одне кафе " Вікторія".
—Він досить уютний
—Так але маленький, всі гості не вмістяться
—Хмм тоді залишається одне кафе
Кафе" До зустрічі" самий кращий варіант адже він просторий і ціни не завищені .Це кафе на краю обочини .Стиль у нього чорно-білий якраз кольори які я обожнюю .Вибравши кафе ми рішили в ньому поласувати картошку фрі і кока колою.
—То ти вирішила куди будеш іти
—Так на економіста, математика мені дається легко тому думаю все вийде
—В мене є новина
—Да? А яка?
—Не Скажу
—Ну скажи
—Добре, я буду вчитися разом з тобою в 10 класі.
Я була на 7 небі від щастя адже Луїс мав їхати в інше місто а тут таке
—А батьки?
—Що батьки , я поставив їх перед фактом або я вчуся тут або ніде.А ти ж знаєш як для них важливо щоб я навчався
—Ваа ось це я розумію мій друг
—Тільки через це?
—Тобто що ти маєш на увазі?
Але Луїс не збирався відповідати на моє питання.В голові почали вилазити думки
—Помниш ми давали обіцянку в 13 років
—Таккк
Я здивувалася адже після обіцянки ми про це не говорили
—Лол ти мені подобаєшся
—Ні ні ні я не хочу про це чути.Ти жартуєш?
—Ні правда я намагався розлюбити але
—Але?Ні все розмову закінчено, вибач мені потрібно готуватися.
Це було най тупіший поступок адже я розумію його зараз.Ні не подумайте , просто в 16 років я також призналася одному хлопцю але він так само просто втік і це жахливе почуття.Я хотіла повернутися і пояснитися але в мене напевно немає стільки хоробрості.Я жалка і що тепер робити?
*Продовження слідує*
““ - думки Лоліти
Коментарі