День Х
10 Серпня 2020
Happy birthday to you, happy birthday to Лола , happy birthday to you.
—Задувай свічі і загадуй бажанняПеред тим як задути свічі я подумала а що я хочу? В мене все є і житло,друзі , мама і тато .Життя прекрасне.Немає такого нічого поганого .Але все таки є одне що я хочу можливо, це спригнути з парашутом , так так саме з парашуту ,я люблю екстрим і висоту.
—Ураа ! Моя доця вже така доросла
—Мам не плач я ж тут
—Вибач, просто в око щось попало
—Дякую, буду збиратися
Так заглянемо в шафу
“І чому я не підготувала вбрання от ростяпа“ - подумала собі.
“Таксс можливо це біле , воно і ніжне, і гарне.Але ні я точно його замащу.Хмм....“
Спускаючись зі сходів я зрозуміла що у будинку нікого немає.
—Мама! Ти де!? Аауу!
“Можливо вона вже поїхала до кафе“
Одягнувшись я вийшла надвір і там чекав приємний сюрприз.
—З днем народження тебе!!!!!!!!
Це мої друзі з школи .Посередині стояв Луїс з тортом в руках.
—Дяку..
Не встигла навіть я договорити як тут бабах і торт вже не в руках у мого друга а у мене на лиці.
—Луїс!!
—Та ну перестань коли таке ще буде
Я спочатку обурилася адже на мені був макіяж який я вимальовувала цілий час.Але зрозуміла що і справді більше такого навряд чи буде , всі їдуть і не буде так як раніше.
—Ось ця усмішка - промовила Каріна
Я витерла торт і підправила макіяж , після цього вирушила до кафе разом з Луїсом.Цілу дорогу ми мовчали і я розумію чому.
—Слухай щодо того - почала я , ми з того дня дуже мало розмовляємо.
—Я подумав та забий на це , просто ляпнув не подумавши .
—Гаразд , тоді як і раніше?
—Як і раніше .
Приїхавши я побачила багато натовпу . “О це так “
Багато чого не має сенсу вам розповідати адже все як завжди, дарують дарунки, вітають , розмовляють і їдять.Головне це вечір – вечірка .Я пішла переодягнутися з голубого костюма до вечірнього плаття.Зайшовши в мою кімнату я побачила маму.
—Мам!?Що ти тут робиш ? Чому не в кафе? Всі там.
—Присядь доню
Її голос був стривожений але я не дуже звернула на це увагу адже спішила, всі мене чекають.
—Так , щось сталося?
—Ні, ні доню просто ти така вже доросла і я згадала мене в молодості.
Коли мамі також було 18 її батьки померли в автокатастрофі і вона лишилася сама з сестрою.
—Так ось до чого я веду, не дай Боже навіть щось станеться знай я буду великою зорею.
—Тією що найяскравіше горить?
—Так нею, помниш як ми її чекали коли ти була маленькою? Мамо , мамо коли вже зоря буде? Ой і часто ти це говорила .
—Хіхіхі так було таке але мам точно все гаразд?
—Так , пішли тебе напевно зачекалися .
Вже звечорніло і в кафе почалася тусовка.
—Дивіться наша іменинниця.
«Яка ж вона все таки красуня , моя Лоліта » - подумав Луїс.
Я увійшла в червоному платі і зрозуміла що вибір був удачний .
Всі дивилися на мене і я відчувала себе якоюсь поважною людиною від якої все залежить.Вмить хтось почав стукати по бакалу.
—А тепер шановні гості , розважимося!! - Прокричала мама і в ту ж мить заграла музика і діджей почав робити свою роботу.
Почалася движуха , всі енергійно танцювали , все чудово!
-Пройшло декілька годин-
—Луїс , вибач на жаль я не можу тобі відповісти взаємно але - не встигла я договорити
—Не переживай я розумію , з нерозділеною любов'ю я живу вже досить довго і якщо потрібно я далі буду з цим жити.
Мені хотілося щось ще сказати адже закінчувати так розмову не дуже.Та я не могла нічого підібрати .
—Ще раз вибач і дякую за розуміння
з цими словами я пішла танцювати.
Вже пройшло декілька годин і я подумала все таки потрібно ще щось сказати Луїсу , можливо запропонувати нову дівчину йому.
Але його ніде не було.
—Привіт ти не бачила Луїса? - запитала я у Дарини.
—Ні , можливо він у вбиральні.
Так, а де мама? Та що діється як хочу поговорити то їх немає.
Коли я остаточно зрозуміла що тут їх немає, пішла у вбиральню вмитися адже в кафе досить спекотно.Я підійшла до дверей і вже хотіла відкривати двері як тут почула знайомі голоси.
—Міс Міллер що ви робите?
—Вибач, я знаю який ти дорогий для Лоли але я повинна
Поспішаючи я відкрила двері і побачила маму з пістолетом у руках який направлений на Луїса.
—Ні!
Єдине що я встигла сказати , почулось вистріл і Луїс падає на землю.Я хотіла підійти але зрозуміла що я знепритомнію “Чому зараз? Ні мені не можна , Мамо, Луїс “
Відкривши очі я побачила Луїса на полу який стікав кров'ю і маму яка сиділа біля нього і похитувалася.
“Знову я знепритомнію “
Знову я відкрила очі і побачила ще страшнішу картину , білі кросівки з червоними шнурками біля мами яка на полу також стікає кров'ю як і Луїс
“Еййй допоможіть , хто не будь!!!!Та що за люди ви такі “
Але мене ніхто не чув адже я не говорила а в думках , тільки Луїс міг мої думки прочитати.Я не могла ні повернутися, ні пошевелити навіть губами.
І знову я закриваю очі.
““ - думки Лоліти
Коментарі