Темрява пробуджує підсвідомі страхи,вивільняє внутрішні демони,про яких ми намагаємося не згадувати вдень.

Вона змушує зіштовхнутися  зі своїми найглибшими страхами ,перед якими ми безсилі...

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Я досі відчуваю страх,він для мене не був відомим до поки я не зустріла її…

Навколо немає ні одної людини і це дуже дивно адже сьогодні похорони Домініка.Невже я прийшла сама ?

Я йду по пустим вулицям повних тьми до кладовища.Воно ще більш похмурий ніж село,воно таїть сотні років життя,а якщо точніше життя після смерті.Є сотні легенд про те що після смерті: ад? рай? чи можливо таємний світ?

Люди не хочуть визнавати той факт що ті хто помер просто гниють у землі.Вони більше не знають життя..

Вони не хочуть думати що найрідніша людина ніколи не стоїть поруч після смерті.

Тому люди придумали казки,легенди і перекази про те що не існує.

Але чи справді цього не існує?

Навкруги тихо і чути лиш як листя гойдається на дереві..

Було тихо поки я не побачила їх….

Вони були всюди: темні,малі,великі,грізні і злі.

Вони не дивилися нікуди тільки мені у вічі.Вони хотіли внушити страх і їм це вдалося..

Я тікаю так швидко і так далеко але знову і знову повертаюся до цього дерева.Дерево стоїть посередині кладовища а біля нього лежить Домінік.

Він спить мирним сном поки навколо всюди таїться нечисть,монстри.

Вони все блище і блище до мене а я не можу втекти.

Я кричу що сили але людей немає,нікого немає крім них і мене.

Погляд мій зупинився на одному із нечесті , він дивився очима повних ненависті але раптом перемістився до Домініка.

Один за одним вони переміщуються до нього.До того хто буде гнити у землі через мене….

Я вже втратила усяку надію як раптом Домінік проснувся..

Він встав із труни весь блідий і похмурий.

— Домінік ти живий ! Ти тут !

— Це ти вина ! Це ти мене вбила ! Це тииииии!

Він раптом став сам не свій і накинувся на мене.Він мій друг дивився на мене очима повних зла.

— Ти чудовище Моріана !!! Вони прийшли за тобою ! Прийми їх !

Він вказав на всю нечисть що була навколо.

— Прийми їх !

— Прийми нас !

— Мммммооооррріііаааннааа

— Ммммоооррріііааанннааа

Я прокинулась з болем у грудях. Цей кошмар вже вдруге мені сниться.

В горлі пересохло,в грудях стискає…

Я спустошена , я сама ,я налякана до смерті.

Хто така Моріана ? Я це ім'я чую занадто часто.

Прийшовши до тями я привела себе у порядок адже сьогодні день поховання Домініка.

Я йду поруч із батьками Домініка а в переді четверо мужиків несуть його гроб.Небо покрилося чорними хмарами , а люди сумні .Домініка всі знали в селі , воно і не дивно адже він як промінь сонця, завжди допоможе,виручить і усміхнеться.Тобто усміхався …

Дівчата які за ним бігали плакали голосно,занадто голосно і від цього на душі ставало тяжко.Нарешті труну поставили біля дерева.Того самого що у сні.Я із жахом оглянула територію і нікого не було на щастя чи то на жаль.Прийшов час прощатися , кожен бажаючий підходив до труни і говорив про Домініка те що пам'ятав. Кожне слово жителя були пропитані скорботою і жалем.

І ось черга дійшла до мене.Після смерті багато хто на мене косився і звинувачува адже він помер саме при мені і на моїх колінах.Але я з ними була згодна , я винила себе за те що не вберегла його.За те що в той день мені щось шептало , я це вчинила .

Підійшовши ближче я вперше за всі роки помітила наскільки Домінік вродливий.

За ним постійно бігали дівчата але не я,тому що я він був завжди поруч,він був біля мене.

Але тепер це не так.

Для мене бути на похоронах не вперше і я завжди плакала ,плакала до поки не пересихає в горлі і очі не опухнуть але не цього разу.Я не плачу, ні…

Пройшов місяць від тоді як Домінік помер.Майже кожного дня мені сниться кошмар, він постійно різний але є те що не змінюється, імʼя Моріана. Також я помітила що люди з якими я спілкуюся або хворіють, або помирають.

Вже три людини з якими я спілкувалася померли і досить багато захворіли.Можливо це звучить я нісенітниця але таке враження ніби я несу хворобу чи смерть.Відтоді як мені виповнилося 18 я чую шепіт і бачу ці кошмари.І там і там одне імʼя.Я зовсім не розумію що зі мною відбувається і я зовсім не розумію як все таки помер Домінік? 

Я з ним спілкувалася дуже багато років і ні разу подібного не було наоборот він майже не хворів тоді чому раптом серцевий приступ у вісімнадцятирічного абсолютно здорового хлопця?

Дуже багато питань і всі вони зводяться до Моріани,але тоді чому вона шепоче саме мені ?

Жителі села прозвали мене відьмою адже не тільки я помітила дивні явища.Але на щастя батьки Домініка дуже добрі і не вірять чуткам.І ось повертаючись додому з ринку, я побачила дідуся який був сліпий.

З ним була палочка але вона впала і дідусь намагався її знайти.

Я підійшла до нього щоб допомогти і зразу відчула щось дивне.

—Давайте я вам допоможу.

Я взяла палицю і дала йому в руки.Також провела до скамейки і вже хотіла піти як знову я почула її..

—Дякую,Моріана