Пролог
Я простягаю свою руку, щоб взяти крейду.Я беру крейду і проводжу її по цементу, наводжу малюнок.Білі лінії малюють, але нічого таки чудового не виходить, просто декілька кривих ліній з'єднаних між собою.
-Малюй,-позаду кричить хтось гучним голосом.
Я малюю, однак руки трусяться від страху, знову наводжу лінію та все марно.
-Малюй,-знову чую ці слова, які звучать, так холодно.
Мої руки ще більше тремтять, я знову проводжу декілька ліній, я не спроможна контролювати собою.Переляк, жах огортають мене.А голос все кричить та кричить з кожним часом він стає гучнішим та крижаним.
Хтось хапає мене за руку і трусить, з моїх долонь падає крейда, вона ламається на дві частини.Чоловік відкидає мене від себе чимдуж сильніше і я падаю, падаю. Наче провалююсь в глибину.В моїх очах все темніє і я зовсім перестаю бачити яскраві кольори навколо себе.
-Малюй,-позаду кричить хтось гучним голосом.
Я малюю, однак руки трусяться від страху, знову наводжу лінію та все марно.
-Малюй,-знову чую ці слова, які звучать, так холодно.
Мої руки ще більше тремтять, я знову проводжу декілька ліній, я не спроможна контролювати собою.Переляк, жах огортають мене.А голос все кричить та кричить з кожним часом він стає гучнішим та крижаним.
Хтось хапає мене за руку і трусить, з моїх долонь падає крейда, вона ламається на дві частини.Чоловік відкидає мене від себе чимдуж сильніше і я падаю, падаю. Наче провалююсь в глибину.В моїх очах все темніє і я зовсім перестаю бачити яскраві кольори навколо себе.
Коментарі