Вакуум думок
Наталья Кропивницкая
Ілюзіями власного життя  Будуються мости у нереальність. Здавалося, що це проста банальність, Що тягнеться до нас із забуття. Загублені у вирії подій, Заховані у шафі сподівання, У снах, які вовтузяться до рання, Очікують на виграшний двобій. Замріяні, розгублені думки Пірнають у безодню з головою, Рятуючись своєю боротьбою Гортають порожнечі сторінки.  2018
2018-12-03 07:23:58
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дана Верис
Мудрые, немного грустные размышления... и обожаемая моя кольцевая рифма! Прекрасно!👏
Відповісти
2018-12-03 07:27:26
1
Наталья Кропивницкая
@Дана Верис Дякую Вам за гарний відгук. Чудового настрою в ці зимові дні ❄️❄️❄️
Відповісти
2018-12-03 07:31:41
1
Інші вірші поета
Це все тимчасове явище Не треба бруд чужий сприймати Я закохуюсь в тебе щодня А хочеш? Заварю смачного чаю...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1514
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836