Вакуум думок
Наталья Кропивницкая
Ілюзіями власного життя  Будуються мости у нереальність. Здавалося, що це проста банальність, Що тягнеться до нас із забуття. Загублені у вирії подій, Заховані у шафі сподівання, У снах, які вовтузяться до рання, Очікують на виграшний двобій. Замріяні, розгублені думки Пірнають у безодню з головою, Рятуючись своєю боротьбою Гортають порожнечі сторінки.  2018
2018-12-03 07:23:58
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дана Верис
Мудрые, немного грустные размышления... и обожаемая моя кольцевая рифма! Прекрасно!👏
Відповісти
2018-12-03 07:27:26
1
Наталья Кропивницкая
@Дана Верис Дякую Вам за гарний відгук. Чудового настрою в ці зимові дні ❄️❄️❄️
Відповісти
2018-12-03 07:31:41
1
Інші вірші поета
А сонце втікає світити на іншому боці планети... Минуле в минулому В твоєму волоссі заплуталась тиша... Буденність
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4948
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1959