Вакуум думок
Наталья Кропивницкая
Ілюзіями власного життя  Будуються мости у нереальність. Здавалося, що це проста банальність, Що тягнеться до нас із забуття. Загублені у вирії подій, Заховані у шафі сподівання, У снах, які вовтузяться до рання, Очікують на виграшний двобій. Замріяні, розгублені думки Пірнають у безодню з головою, Рятуючись своєю боротьбою Гортають порожнечі сторінки.  2018
2018-12-03 07:23:58
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дана Верис
Мудрые, немного грустные размышления... и обожаемая моя кольцевая рифма! Прекрасно!👏
Відповісти
2018-12-03 07:27:26
1
Наталья Кропивницкая
@Дана Верис Дякую Вам за гарний відгук. Чудового настрою в ці зимові дні ❄️❄️❄️
Відповісти
2018-12-03 07:31:41
1
Інші вірші поета
Запрограмуй) Поки ще не пізно ДЗВОНИ ПЕЧАЛІ (в.к.) А сонце втікає світити на іншому боці планети...
Інші поети
Cammie
@Cammie
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13056
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2435