Не треба бруд чужий сприймати
А знаєш, таки ти загрався,  І плани всі твої до біса. Скінчилась роль у грі. Завіса. Терпець, що так тремтів, зірвався. Чому мені бува нестерпно? Слова та дії неминучі, Існують рішення беззвучні, Немає сенсу у маневрах. А знаєш, краще все відразу Розкласти в ящики сумління, Зібрати в жменю все терпіння, Забути, що було до сказу. Не треба бруд чужий сприймати, Нехай залишиться істоті, Що носить той кошмар у роті, В надії другим передати. Нехай не мучить зла провина За власні мрії та бажання. Знайду для себе я зізнання, Бо жити далі ще повинна.    11.02.2019р. 
2019-02-21 11:35:28
6
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3963
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2665