Вірші
Минуле в минулому
Думки твої давно зачинені в кімнаті
і крутять пошепки зі спогадів кіно.
Душа на клаптики розірвана й розтята
мов попіл згарища опуститься на дно.
Себе картаєш бідна вкотре за минуле
та тільки важчим стане завтра той тягар.
Надії на майбутнє у сльозах поснули
в кутку, де знову вогко, жевріє ліхтар.
Не втомлює щодня тягти оту валізу,
зістарену як світ, зашарпану до дір?
Давно ім'я своє змінила на "залізна",
хоча то не твоє, надумане, повір.
Не варто в день новий навмисно брати лихо.
Емоції важкі, дозволь собі – поплач.
Ти з темряви подій нарешті знайдеш вихід,
і все своє життя сама ж собі пробач.
04.11.2021
4
2
463
Живи ...
У труднощах собі не дай зламатись
І сонце не ховай за темні штори.
Щоранку день продовжує повтори
І навіть не збирається здаватись.
Щороку квітнуть навесні дерева,
Радіючи промінчику світила,
А ти душею вже осиротіла,
Камінням загромадила джерела.
Наснагу здатна віднайти людина,
Та має сили просто далі жити.
Шляхи по різному нитками зшиті,
Не тільки світлою буває днина.
Незрячий здатен бачити прекрасне,
Прикутий також вміє мандрувати.
Той, хто боїться — здатен вибирати.
Вогонь життя в серцях людей не згасне.
24.11.2020
3
0
374
То є вибір
То є вибір – стояти чи далі йти,
Відчувати, як час вовтузиться,
десь тонути глибоко в музиці,
Розгубити думки вуалями.
Невідоме завжди ховається
за дверима, котрі ще замкнені
і від часу стають знебарвлені –
то від страху, що поруч мається.
Не дізнатись що є попереду
не зробивши зусилля жодного,
не зборовши страхи по одному,
вибираючи їх за жеребом.
Хоч наосліп шукай зачинене,
інтуїцію штурхай зморену,
набридай же, замуч повторами,
невагомість відчуй окрилену!
13.11.2020
5
0
387
А сонце втікає світити на іншому боці планети...
Вже сонце втікає світити
На іншому боці планети.
Що літу вдалося зростити —
втрапляє в осінні тенета.
А ранки тепер прохолодні,
хоча ще доволі комфортно.
Трапляється, примхи погодні
історії пишуть курортні.
Ще декілька днів та вже осінь,
чекає в кутку парасолька.
На зміну смачним абрикосам —
терпкі мандаринові дольки.
Майбутнього креслить ескізи,
присісти спішить "на доріжку",
спаковані вкотре валізи
у літа, в рудих босоніжках.
26.08.2020
4
3
404
В твоєму волоссі заплуталась тиша...
В твоєму волоссі заплуталась тиша
та очі смарагдові також мовчать.
Ніхто не розкаже чому все так вийшло,
чому на устах невимовна печать.
Блукають човни у думках океану,
розгойдує штормами твій корабель.
Шукає розгублених, поглядом тьмяним,
маяк, що приводить до інших земель.
У кожному є непрочитана книга,
десятки майбутніх нових сторінок.
Та інколи тане у погляді крига,
коли почуття поведуть у танок.
Для когось ти просто здаєшся дивніша,
а хтось зачитається кожним рядком.
В твоєму волоссі заплуталась тиша,
дарована щедро колись чужаком.
11.08.2020
11
4
546
Буденність
Буденність інколи стирає межі
І кожен день стає немов кліше,
Свідомість зачиняється у вежі,
Чекаючи світанку ще, і ще.
8
3
394
Монологи
Заспокоюй свої монологи,
непотрібно свідомість картати
та щоразу саджати за грати
де вирують нестерпні тривоги.
Відчувається стан божевілля –
гамівна знову тисне сорочка.
На папері нерівні рядочки
влаштували безглузде свавілля.
Не затиснеш безмежне у крапку
не отримавши вибуху хвилю.
Онімілі слова є безсилі.
По сорочці чорнилами ляпки.
До світанку хвилин безкінечність
видозмінює бачення часу,
перетворює мозок на масу
та спростовує мови доречність.
Виринай же, набравши повітря,
відштовхнись ти нарешті щосили,
тебе іншого змалечку вчили,
що яскрава життєва палітра.
12.05.2020
10
0
415
Я закохуюсь в тебе щодня
Я закохуюсь в тебе щоденно,
хоч здається це все неможливим.
Почуття, що зненацька, як злива,
просто вивели з тіней буденних.
Я пірнаю у голосу звуки,
насолоджуюсь кожну хвилину.
Відчуваю твій подих у спину,
ніжним дотиком туляться руки.
Ти зупиниш доби існування,
тільки поглядом, дивлячись в очі.
І слова відтепер є пророчі,
що не жити обом без кохання.
14.04.2020
9
2
491
Молитва за неї
Молю тебе, Боже! Розплющ її очі,
На світ подивитися дай по новому,
Та хай не цурається власного дому
Де ковдра зігріє зимової ночі.
Молю тебе, Боже! І хай під ногами
У неї не буде багато каміння,
Бо падати боляче, ще й на коліна,
І рани змивати власноруч сльозами.
Молю тебе, Боже! Блакитного неба
Розкинь безкінечністю над головою,
Щоб серцем відчула, що перед собою
Є щастя, і мала у рідних потребу.
Життя безупинно згортає сувої,
Складає щоденно на різні полиці.
Минуле не змиєш у жодній криниці.
Врятуй її, Боже, від себе самої!
10.04.2020
8
2
479
Обійми мене
Обіймай мене завжди думками
Хоч і зовсім не матимеш змоги.
Де раптово розводять дороги,
Там години втікають струмками.
Де човни з мілини не знімають,
Там і весла не стануть в пригоді,
А тому, при найменшій нагоді
І думками також обіймають.
Хай вважають обох диваками,
Обертаються заздрісні люди.
Ти у мріях без мене нікуди,
Обіймаєш так ніжно думками.
27.01.2020
6
0
625
Я сьогодні тебе не бачила
Я сьогодні тебе не бачила
І здається, що небо розтануло.
Та слова розгубили всі значення,
що здавалися досі яскравими.
Я сьогодні тебе не бачила
І в мені щось умить обірвалося,
Хоч до того у серці маячило,
І таким неосяжним здавалося.
Я сьогодні тебе побачила.
Розумію - була я самотньою,
Доки доля нам врешті віддячила
І звела нас тропою Господньою.
10.2019
35
2
7823
Щасливий момент єдиний
А щастя таке вразливе,
Як серед пустелі квітка,
Як чистий струмок улітку,
Тривалість його мінлива.
Відчути тепло в долонях,
Ростити його у серці,
Пірнути в очей озерця,
Відлунням нехай у скронях.
Плекати, немов дитину,
Востаннє немов любити,
Потрібно щомиті жити —
Щасливий момент єдиний!
16.01.2020
4
0
653
Запрограмуй)
Запрограмуй себе віднині на удачу,
Думки склади ретельно по поличках.
Нехай усе, що у житті багато значить,
Залишиться, як добра гарна звичка.
14.01.2020
8
0
434
І все ж трапляються дива
А все ж трапляються дива!
І не завжди лише на свято.
Для них є приводів багато
І сотні днів календаря.
Живуть у кожного в думках
І мріям змінюють відтінки.
Вони малі, немов іскринки,
Що сяють нам у небесах.
Хмаринки зорі прикрива,
Ховаючи краплинки світла.
І навіть їх якщо не видно,
Та все ж трапляються дива!
19.12.19
6
2
424
Це все тимчасове явище
Це все тимчасове явище,
І навіть, якщо ти спіткнулася.
Не кидай життя на звалище,
Воно так до тебе горнулося.
Малює у небі райдугу,
Нехай ще дощить на вулиці.
І сонця промінчик знайдеться
Для того, щоб ти усміхнулася.
Не кидай життя на звалище,
Тобі воно небом дароване.
Пройшла ти доріжок мало ще,
Тому цей маршрут не скасовано.
Іди уперед, хоч падаєш,
Вставай, хоч колінам боляче,
Допоки минуле згадуєш,
То доти ти матимеш поручні.
08.10.19
9
2
442
Що кожна ніч приховує в собі?
Що кожна ніч приховує в собі?
За темними кулісами секрети.
Зі снів розтягнуті нові тенета,
І ти до ранку з ними в боротьбі.
Самотні на будинках димарі.
Небесна ковдра зорями розшита,
Подекуди хмаринки «оксамиту»
Приховують яскраві «ліхтарі».
У темряви історія сумна.
Безсоння бродить вулицями міста,
Думки свої нанизує в намисто.
Звучить мінорно музика чумна.
Емоції вночі стають важкі,
Для них безмежне в просторі провалля.
Шукати вихід марно в задзеркаллі,
Допоки у думках мости хиткі.
23.09.19
9
5
410
Останній трамвай
Танцює літо, як в останній раз,
Малює фарбами, котрі зостались.
Йому сьогодні до вподоби джаз,
Його думки у музиці сховались.
Доріжки скверу кличуть вдалечінь,
Заманюють в комфортну прохолоду.
Птахи пірнають в неба височінь,
Шукаючи нову собі пригоду.
Очікує на станції трамвай,
Маршрут його веде в печальну осінь.
Квиточок міцно у руках тримай,
Бо час іде, відправлення невдовзі.
Відносить вітерцем уривки фраз,
Пусті залишивши в розмові графи.
Танцює літо, як в останній раз,
Та осінь джемпер дістає із шафи.
21.08.19
6
0
449
Поки ще не пізно
Життя, як блог наповнений контентом,
Гортає стрічку тільки уперед.
Живеш подекуди лише моментом,
Бо розумієш, що бува не мед.
Свої втрачає час прозорі грані.
Здіймає вихор стіни із піску.
Шалений темп, немов уже востаннє
Життя висить на кволім волоску.
А ти руйнуєш всесвіту закони
Та нехтуєш отриманні знання.
Вже інші поруч б’ють чолом поклони
За тих сліпих, що ходять навмання.
Надію на майбутнє просто стерли,
Такі як ти волають з висоти.
«Всьому колись останній прийде термін!» -
Кричиш усім і спалюєш мости.
Хто ладен на майбутнє край покласти,
той просто все життя собі брехав.
Сьогодні час новий проводить кастинг.
Вже чутно таймер відлік розпочав.
07.08.19
4
0
412
Життєвий хмарочос
Життєвий шлях немов кремезний хмарочос
І день за днем новий долаєш поверх.
У труднощах не звинувачуй ти когось,
А краще сам собі не будь, як ворог!
05.08.19
4
0
423
Одним словом РОЗСЛАБСЯ
Коли довкола всі події шкереберть,
А плани, наче потяги без рейок,
Не намагайся побороти круговерть,
І не сади даремно батарейок.
Одним словом РОЗСЛАБСЯ!
22.07.19
7
0
495
Кожному своє
Не треба заздрити чужому щастю,
Для кожного відміряно своє.
Комусь за щастя злато на зап'ясті,
Для когось, що коханий поруч є.
5
1
544
В унісон з душею
На столі знов рум'яний багет.
Перевагу для чаю — ромашці.
Запашний, у фарфоровій чашці,
свіжий чай поміж давніх газет.
Вітерець у відкрите вікно
невагомі колише фіранки,
відкриваючи вид на альтанку,
він до саду нас кличе давно.
Золотаве проміння на стіл
опустило й розсипало сонце.
Випадкові тобі незнайомці
також люблять платівки вініл.
Загадковий та лагідний сон,
що наснився в середині ночі,
покидати до ранку не хоче,
бо душа з ним твоя в унісон.
22.05.19
9
2
468
Сезонні тиражі
Ми живемо іншими життями
І різняться в кожного світи.
Іноді, нестерпно до нестями,
Але просто мусимо іти
По дорозі, що лежить в камінні,
Де трава відмовилась рости.
Крок за кроком — для життя безцінні,
Через них мандрують до мети.
Розгубилось крихтами терпіння —
Для птахів розрада на межі.
Проросте нового дня насіння
Та нові постануть рубежі.
Нездоланні для одних кордони,
А для інших в небі віражі.
Та нехай міняються сезони
Де життя друкує тиражі.
03.05.19
24
0
7030
В минулий світ немає вороття
Цей день немов малесеньке життя.
Світанок розпочав нову історію.
В минулий світ немає вороття
І не порушуй межі території.
27.04.19
4
2
505
Нехай трапляються дива
Зима, весна, щодня своя погода
І затишно, і холодно бува.
Коли на вулиці живе негода,
В душі нехай трапляються дива.
13.03.19
5
0
536
Угода з янголом
Мені сьогодні байдуже, якою є погода,
Чи дощ, чи сонце сховане, сьогодні все одно.
У мене з ранку з янголом укладена угода
І все що досі сталося, ми разом заодно.
13.04.19
8
4
478
Стіни не є завершенням шляху
Якщо глуха стіна руйнує плани,
Якщо твій шлях раптово зупинився,
Твій висновок - проблеми нездоланні.
Ти не правий, і в цьому помилився. 24.03.19
7
0
490
Нехай у гості щастя завітає
Шукає щастя кожен день домівку
З собою носить радість у дарунок,
Знімає усмішки на фотоплівку,
Моменти, де знайде палкий цілунок.
Смачного чаю з тістечком еклера
На стіл сьогодні треба виставляти,
Відкрити двері, гарна то манера,
Бо щастя в гості може завітати.
8
0
605
Не треба бруд чужий сприймати
А знаєш, таки ти загрався,
І плани всі твої до біса.
Скінчилась роль у грі. Завіса.
Терпець, що так тремтів, зірвався.
Чому мені бува нестерпно?
Слова та дії неминучі,
Існують рішення беззвучні,
Немає сенсу у маневрах.
А знаєш, краще все відразу
Розкласти в ящики сумління,
Зібрати в жменю все терпіння,
Забути, що було до сказу.
Не треба бруд чужий сприймати,
Нехай залишиться істоті,
Що носить той кошмар у роті,
В надії другим передати.
Нехай не мучить зла провина
За власні мрії та бажання.
Знайду для себе я зізнання,
Бо жити далі ще повинна.
11.02.2019р.
6
0
549
Гроза
Дикий галас за нашим вікном,
Там шумлять і ламаються віти,
Б’є дощем і гуркоче у скло
Білим градом невтомленний вітер.
Чорні хмари, як хвилі води,
Чисте небо потроху зникає,
Є провалля лише темноти,
Сонце гасне і неба немає.
Світ затьмарився, ніби вночі,
І вже майже нічого не видно,
Темна ніч відібрала ключі
Від комори, де сховане світло.
За вікном ще трива боротьба,
То як іншого світу стихія,
І здається, що це ворожба,
Бо неначе навіки подія.
Але враз обірвався той шум,
Стало тихо цієї хвилини.
Десь поділись ті зливи дощу -
Одинокі мандрують краплини.
07.08.1997
14
3
3339
Ніхто...
Ви не далекі, не близькі,
Один для одного ніхто...
Несете порізно тепло
У вулиці, що завузькі.
У скронях знову моноритм
Звучить відлунням самоти.
Тобі так треба далі йти,
Розплутуючи лабіринт.
Здається подумки будь-хто
Бентежить розум уночі.
Самотні душі слухачі -
Один для одного ніхто...
10.12.18
14
5
515
З першим днем весни
Вже старт новий віщує календар,
Сторінку до весни перегорнув.
Насправді незрівнянний, теплий дар,
Того, хто душу в радість загорнув.
01.03.19
4
0
509
Ламай мене
Ламай мене, до відчаю, до болю,
Візьми мій подих у полон слізьми.
Можливо, що судилося з тобою
Знайти болючий вихід із пітьми.
Відчуй мене, як вітер відчуває,
Почуй мене, як тиша уночі.
Нехай безмежний всесвіт зачекає,
Ми іншого сьогодні слухачі.
Ламай мене, до істини простої,
Душа тремтить, гамуючи цей біль,
Ніколи не залишиться глухою
До слів, які почуті мимовіль.
Знайди мене, не дай упасти в прірву,
Нагадуй знов, чому болить душа.
Можливо, що із пам'яті я вирву
Все те, що досі розум залишав.
Ламай мене...
Рятуй мене ...
Лікуй мене...
05.11.2018
13
2
480
Я навчилась думками літати
Я відчула розгорнуті крила
Та навчилась думками літати,
Захотілось у небо вростати
Бо у просторі справжня є сила.
Почуттям та емоціям тісно,
Стало важко тримати в полоні.
Я відкрию до сонця долоні
та легені для подиху звісно.
Стала постать тендітною наче.
Кожен рух, ніби танець з тобою.
Навіть погляд манить ворожбою
Та від радості часом я плачу.
Не залишилось досі вагання.
Я у небо лечу почуттями,
Переповнюючи до нестями
Світле серце нестримним коханням.
28.01.19
7
2
515
А хочеш? Заварю смачного чаю...
Ти хочеш кави? Може краще чаю?
Долоням холодно. Зігрітися пора.
Ти знаєш, я так часто помічаю,
Не вистачає людям затишку й добра.
Тобі із медом? Може трав'яного?
Або імбирного з лимоном - смакота.
Ще холодно? Нічого тут страшного.
Таке буває, то душевна пустота.
Тримай міцніше. Чуєш? Зігріває,
Теплом наповнює, приємний аромат.
Нехай душа по краплі оживає,
В її будинку знову більшає кімнат.
Ковток повільно збуджує уяву.
В далеких схованках знайдеться позитив,
І все, що досі було не цікавим
Нових зазнає кардинальних коректив.
А хочеш? Заварю смачного чаю...
25.12.18
16
5
1753
В житті бувають різні перепони
В житті бувають різні перепони
І помилки великі та малі.
Не зрозумілі пишуться закони,
А думку нав’язали взагалі.
З дитинства нам чомусь ламають
крила
Та стверджують, що мрії - то пусте,
А потім все життя тягаєм брили
Без настрою, забувши про усе.
Живемо у чужій для нас системі,
Виконуємо правила чужі
Та інколи не знаєм навіть де ми,
Прокинувшись від страху уві сні.
Покиньте все, погляньте небу в очі,
Нехай хвилина щастя промайне,
Відчуйте подумки слова пророчі,
Запам’ятайте, що ЖИТТЯ ОДНЕ !!!
29.03.2018
16
0
1903
З наступаючим новим роком!
Останні кроки чути з-за куліс,
Минає відлік днів, неначе вихор.
Все, що старий з собою рік приніс,
Я чесно розділю… добро і лихо.
Добро залишу спогадом в душі,
Нехай мене як ковдра зігріває,
Погане все хай зникне в метушні,
Зі снігом в цьому році залишаю.
В мішок кладу краплиночку добра
Та жменьку радості візьму з собою.
Якщо мені зустрінеться журба
Я точно зможу впоратись з бідою.
Ще радісний, лункий дитячий сміх
І рідну теплоту малих долоньок
Сховаю також в спогадах моїх,
І буду пити чай на підвіконні.
Я затишок у торбу покладу,
Напевно ще візьму порозуміння.
Добробуту з собою я візьму
І звісно також крихітку везіння.
Важкий мішок, та радісно нести
Все, що потроху довго я збирала,
Якщо в дорозі буде сніг мести,
Нехай укриє білим покривалом.
Тихенько стука радісно в вікно,
Новенький рік стоїть вже на порозі.
Щоб кожному дістався той мішок,
Я вам бажаю, любі мої друзі!
З наступаючим новим роком!
29.12.2017
6
2
546
Ранкова усмішка
Не має значення якою є погода,
Не має значення, який сьогодні день,
Якщо вам тільки випаде нагода,
Співайте друзі радісних пісень.
Малюйте райдугу на вашім підвіконні
Та на деревах фарбами гілки,
Бажайте ви добра, коли з просоння,
На каву ранішню ви будете іти.
Та не шкодуйте усмішок яскравих
І подаруйте радість перехожим.
Можливо дар ваш буде дуже вдалим
Та смуток подолати допоможе.
І не важливо, що за вікнами негода.
Нехай то дощ чи сніг, а нам байдуже,
Бо кожен день, то є нова пригода
І кожен день прожити треба друже.
Та не втрачайте кожної хвилини,
Шукайте радість, що навколо нас,
Поєднуйте годину до години,
Не помічаючи у дзеркалі гримас.
А біль і смуток звісно теж існують.
Не тільки з радості складається життя.
Яскраві фарби з сірими малюють,
Змінивши колір нашого буття.
Візьміть ті фарби і в одне з’єднайте,
Та сірий колір стане не таким.
Життя одне, і ви те пам’ятайте,
Даруйте усмішку і рідним і чужим.
31.01.2018
9
0
475
Шалений світ
Шалений світ, шалені почуття.
Хтось грає нашим майбуттям,
Хтось грає, тішиться, кидає,
А потім враз кудись зникає.
Наплине наче з моря піна,
Та знов ховається в камінні.
Зненацька мов підхопить вітер
І ми стаємо наче діти.
Літаєм поміж хмар далеко,
Махаєм крилами лелекам,
А потім – падаєм згори,
З дитинства, де колись були.
Мандруєм різними шляхами,
Блукаєм темними стежками,
Шукаєм – кожен щось своє,
Що втратили.
Воно ще є.
Тому замружся найскоріше,
У казку ти пірнай із віршів.
1998р.
5
0
456
Гармонія
Коли розмова лине до душі,
Тоді смакує гарна чашка чаю,
Не заважає шурхіт метушні,
Зимовий холод теж не докучає.
13
1
588
Невороття
Змінило правила життя,
Перегорнуло сторінки'.
Здавалось, ні'куди вже йти,
Та ні - то шлях невороття!
08.12.18
8
0
515
Вакуум думок
Ілюзіями власного життя
Будуються мости у нереальність.
Здавалося, що це проста банальність,
Що тягнеться до нас із забуття.
Загублені у вирії подій,
Заховані у шафі сподівання,
У снах, які вовтузяться до рання,
Очікують на виграшний двобій.
Замріяні, розгублені думки
Пірнають у безодню з головою,
Рятуючись своєю боротьбою
Гортають порожнечі сторінки.
2018
9
2
441
Подаруйте мені крила
У серці смуток, ніби у полоні.
Важкі думки та настрою ниття.
Дивлюсь на лінії, що на долоні.
Де відповідь, чому таке життя?
Життя мов берег, що такий далекий,
Знайти би міст та річку перейти.
У небі синьому пливуть лелеки.
Для них із хмар збудовані мости.
Для них немає жодного кордону.
Майне крило... і в небо, в далечінь.
Стрімкий політ. Земля як на долоні.
Нема турбот - забрала височінь.
Печаль та смуток розчиніть в повітрі,
Розвійте геть, широкі два крила.
Лиш там у небі, там де сонця світло,
Пройде із часом вся моя журба.
2017
11
2
604
ДЗВОНИ ПЕЧАЛІ (в.к.)
Дзвоніть у дзвони бо похована земля,
Вона поглинула ті села, і міста,
Які залишені у смутку та жалю.
Слізьми окроплено покинуту ріллю.
Завмерло все, здається більше не живе,
На тій землі вже час по іншому іде.
Птахи замовкли та не видно звірини,
Вони загинули від вибуху війни.
Чому війни? Бо все те скоєне людьми,
Які жили, жили собі та геть пішли.
Пусті міста тепер без галасу дітей.
Чорнобильська чума похованих земель.
1997р.
5
2
600
Безсоння
Заплутались, умить змінились,
Всі мрії, втомлені думки.
Та іншого не залишилось,
Як мовчки рахувать зірки.
Лічити… поки є терпіння…
Інакше знову не заснеш.
Примари малювати тінню,
Все доки місця не знайдеш.
Та знов холодне підвіконня,
І смужки від зірок на склі,
Ти знов рахуєш, мов з просоння
Забула вкотре, кількість їх.
Порожнім поглядом блукаєш,
Шукаєш, а чого не зна.
Себе від когось мов ховаєш,
Де порятунок уві снах?
І знов думки, як божевілля,
Занадто стискують тебе.
Чомусь дратує все довкілля.
Чекаєш доки не заснеш.
01.11.1998р.
7
0
594
