Minuit
Noémie
Le ciel est noir, Les étoiles scintillent, La douce lune brille. Les ombres dansent, En cet automne qui avance, Une feuille au sol se laisse choir. Une cloche sonne dans la nuit, Une chouette prend son envol, Au vent les herbes deviennent folles. Les hommes ne produisent plus un murmure, Repos mérité pour la nature si pure, Il est minuit. nayomie
2020-10-29 23:12:59
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Noémie
@KAYSEE merci beaucoup !
Відповісти
2020-10-30 11:38:45
1
Mémé Paradoxx
C'est très calme, c'est très beau, rien à dire. 👏🏻
Відповісти
2020-10-30 11:45:09
1
J'ai Pas D'idées :)
c'est vraiment beau <3
Відповісти
2020-10-30 13:34:35
1
Інші вірші поета
Page blanche Cher monde Automne Course Nocturne
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1323
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1334