Вітаю! Обійдемось без довгого вступу та банальних привітань, адже більшість й так все це пропускає, а ми живемо в такі часи, коли кожна хвилина має значення. Хоч часи й важкі, але, коли є шанс взяти участь в різні, чому б не спробувати? І, ні, тут не йдеться про один конкретний дуже агресивний народ. До цього ми ще колись дійдемо, але не зараз. Якщо у когось є достатньо вільного часу та певні поетичні вміння, то закликаю вас приєднатись ( https://www.surgebook.com/Last_samurai/blog/w4y9o58 ), щоб зробити івент цікавішим і кращим. P.S. Ймовірно, Самурай про цей допис не дізнається. А, якщо дізнається, то я лише сподіваюсь, що зробив стан справ кращим, а не гіршим

Страх — стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний очікуванням чого-небудь неприємного та небажаного. Саме це відчуття є невід'ємною частиною нашого життя. Були спроби позбутись страху. Не такі, як: "Щоб позбутись страху висоти, ти повинен стрибнути з парашутом". Історії відомі випадки, коли створювали цілі програми, які намагались викорінити страх з людей. Перш за все, солдатів. Адже нічого людина не боїться так сильно, як смерть. Особливо, смерті на війні. Болючої, повільної, за багато кілометрів від дому та рідних. Проте, тему війни я, можливо, зачеплю іншим разом. Сьогодні ми поговоримо про страх, який присутній у нашому житті. Відчуття, яке нерідко рятує наші життя та є таким же ж звичайним, як сон чи просте задоволення. Варто розуміти, що це відчуття є продуктом інстинкту самозбереження. Саме він найчастіше рятує нас від необдуманих рішень. Просто згадайте себе в дитинстві. Напевно, хтось з вас хотів залізти на високе дерево, взяти до рук якусь комаху чи перебігти дорогу на червоне світло. Очевидно, ви цього не зробили, як читаєте цей текст... Або зробили і тепер знаєте, що так робити не треба. Проте, у дитячому віці, навряд ви можете мати настільки великий життєвий досвід, щоб розуміти наслідки падіння з дерева чи укусу якоїсь комахи. Не дуже часто дітям у віці 8 років розповідають про переламані кістки чи зараження крові. Втім, страх того, що може статись якесь лайно відмовляє малих дітей від таких ідей. Насправді, як ви, напевно(я сподіваюсь), знаєте, відчуття страху залишається і в дорослому житті. Не думаю, що мене можна назвати дорослим(принаймні, я ще не дойшов до сірих буднів, перераховування кожної копійки та постійного похмурого настрою), але дитиною я себе також назвати не можу. (Для мого віку вигадали слово "підліток", але я чомусь його несвідомо щойно уникав). Так от, я підліток і я боюсь клоунів. Знаю, що це прозвучало, ніби я прийшов на зустріч анонімних панфобістів(панфобія - це, коли людина боїться всього), але така правда. Я, взагалі, без поняття, чому я боюсь цих лицемірних(або ні) чуваків, розмальованих у грим, але одного разу я бачив такого. Було некомфортно. Також я боюсь павуків. Доволі поширене явище, нічого дивного. Хоча, стаючи старшим, я починаю розуміти, що ці малі потвори не такі страшні, як можуть здаватись. Правда, є такі, що, якщо вкусять, то, скоріше за все, ви помрете, але не будемо про страшне(особливо у блозі про страхи, правда ж?)... Ну, і, звісно, висота... Хоча, я не знаю, чи це страх... Це скоріше небажання розбитись насмерть, тому тут вже хто куди це відносить. У будь-якому випадку, навіть боязнь клоунів може врятувати вам життя. Бачив недавно кіно. Думаю, гляну, що це таке, ось це ваше "Воно". Значить дивлюсь, а там клоун, який нагадує Білла Скарсгорда дітей їсть. Напевно, страшно. Але я весь час думав, коли там вже відьмак з'явиться... Я відійшов від теми. Так от, страхи - це, звісно, не круто, але це, як голод. Нібито, погано, але зате знаєш, коли пора щось робити... Чесно, я не знаю для кого я це писав. Запам'ятайте цей текст, як найбільш очевидну хрінь, яку ви читали у своєму житті.

Всім хай, решті співчуваю. Надіюсь, ви не відпишетесь від мене після попереднього речення. Кину вам прикольний смайлик, щоб у вас був кращий настрій і ви не кидались у мене тапками 😽 Отож... В попередньому блозі, якщо ви його читали... Якщо ж не читали, то... В принципі, не страшно, бо я також його не читав. Так от, в попередньому блозі я писав, або не писав, що моя нова книга, якщо її можна так назвати, має вийти до кінця весни. Якщо не писав, то це означає, що я перед собою поставив це завдання... І ні, її до кінця весни не буде. Дай Бог, щоб я закінчив до кінця року. Я міг би сказати, що геній потребує часу і це буде бестселер... Але я просто лінивий. Типу, мені просто лінь. Я просто змирився з цим, тому так довго нічого немає. Взагалі, я пишу цей блог, якщо хтось його буде читати, щоб ви не подумали, що я помер. Просто я подумав, що буду тепер писати блоги... Так, тільки блоги... Буду блогером... Вау, яке класне слово "блогер". Хто зараз популярний з блогерів? Інстасамка, Влад А4? Окей, погані приклади. О, PewDiePie(Т9 сам мені запропонував. Дякую). Буду, як ось цей чувак з незвичним нікнеймом. Не знаю, навіщо я це пишу, якщо чесно. Зараз кілька хвилин після опівночі. Я в такий час не дуже думаю. Я, взагалі, не дуже думаю, а в такий час, роблю це особливо. Думаю, пора закінчувати. Удачі вам та всього хорошого!