Дощ
Ніка Містeріо
Стукочить дощ у голі стріхи... Шумить тополя за вікном... Дзвенить зимова тлінь в повітрі... Земля холоне мов вогонь... Уже нечути співу птиці... Не чути голосу рабів.. На світ спрямований на спокій... Вже опустилась чорна тінь... Вона спокійна мов погода... Холодна й тиха пелена... Як Королева - чорна й вбога, На світлу землю прибула. Вона холодна наче крига... Така чарівна й неземна... Вона вкриває білі стіни... Ніби ховає це життя... Їй так хотілось відпочити... Відчути спокій й це буття... Їй так хотілось полюбити... Все те земне, все те життя... Її цурались і боялись... Їй підкорялись і лякались... У ній не бачили життя!!! Її вважали за прокляття... Їй віддавали всі страхи... Їй підкорялись навіть сущі... Безмежні боги і роби... Вона то темна, не свята... Але пекуча й запальна... Тут так багато порівнянь, щовже й не знаєш що й сказати... От тільки мудрість тут одна... Нам ніч уже ні з чим не порівняти...
2018-05-10 08:20:54
2
0
Інші вірші поета
І то так є ! Згасала тихо свічка в напів ночі ！ І всe оцe для нас！ Ой лeлe, лeлe
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10976
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4336