Олексій Коваль
@oleksiy_koval
Коли ми помремо, згадаємо те, що зігрівало наші серця у скрутну мить
Книги Всі
Вірші Всі
Турботи
Турботи пронизали серце, Різка армада сліз скотилася на землю, Чути грюкіт цих малих краплинок, І впала могутнє тіло, На рідне неньку в обійми. Безсилля перед людьми, Коли біль йде ти тута, Аби слухати чиюсь турботу, Бо знаєш стріли болю, Що гнояться коли залишити їх в душі. Для декотрих нерви передчасна смерть, Для деяких це не варте уваги, І продовжують спокійно жити, Полинувши у свій комфорт.
2
0
91
Після смерті
Кінець та початок, Життя йде надалі, Хоч я похований у рідній могилі, Потрібен привід людям тільки випити, А не пом'янути мене, Про цю нікчемну особу, Хоч говорять що добра і щира була. Всі на мою смерть, Напилися як свині, І забули цю могилу, Коли матінка-природа, Залишить малу луку, Де з моїх решток виростуть квіти, Зі спогадів мого життя.
1
0
87
Сніг падає
Сніг падає, Тихе місто, покрите білим килимом, Чути веселий крик малечі, Романтичні побачення, Руки що зігрівають бурульки, А серце зігріває серце, Пережити зиму,я радію, Коли час зводить нанівець мої веселощі, Впадаю у горе самотини, У лісі вічного сна, Холодна труна, Сніг падає.
2
0
90