Вірші
Всі
Чари кохання
Сп'яніння чиїмись чарами,
Які закрадаються у молоде серце.
Багато видав у цьому світі,
І океани могучі, та незвідані острова,
Це щось нове і бурхливе,
Навіть слова не в змозі розтлумачити таємницю не відомого.
Моє серце впало у вир кохання,
Перетворюючись на іншу істоту,
Замість моєї експансивності та радості,
Сором'язливо показую перед тобою,
Справжню дитину,
Що вперше закохалася.
Майоріє твоя постать,
Наче сама в образі Афродіти,
Яка на перший погляд благословенна.
Але пізнавши ближче тебе,
Ти теж людина,
Підкоряєшся тими законами природи,
Що і люди на Землі.
Не збираюся оспівувати тебе,
Наче сліпий співець,
Пишучи тобі пісні, поезії,
Які не варті зусиль.
Обійми і поцілунки -ось моя пісня,
Що пронизує не тільки серце,
А й тендітне тіло.
Тіло і душа моя,
Належать тобі довіку.
Заради милої моєї,
Не жаль й життя віддати,
Аби тільки була живою,
Радіючи красою природи,
Яку подарував тобі у спадок.
0
0
2
Що чекає на небесах, мила?
"Що чекає нас на небесах, мила?
Вічний спокій чи поруч бля тебе бути?
Може це темная ніч,
Вкриє нас і сховає як надалі,
Так, що й Отець не побачить.
Що чекає на небесах, голубко?
Ти говориш про нескінченне щастя,
Мої ніжні поцілунки,
Від яких твоє серце розривається на шмаття.
У небесах мені вхід заборонений,
Бо також життя мученика,
Який несе тавро печалі та скорботи.
Відчувати всі кола пекла,
Ніхто мене тут не потішить,
Наче маленьке,хворе дитя.
Бо прокаженик людства і світу Богів.
Чому ти плачеш, золотце?
Ти маєш цьому тільки радіти,
Чому ти гніваєшся на мене, могутня амазонко?
Своїм гарячим серцем тримаєш мене,
Немов я й справді тобі щось вартий.
Чому ти хочеш піти моїм шляхом?
Який оповитий туманом всіх найпекельніших мук,
Чому ти тримаєш мене за руки?
Коли ось ось маю зникнути з твого життя.
Хотів покинути світ,
Без вчинення болю,
Але коли ти хочеш піти,
У путь темну,зустрівши мої світи,
І дозволю твоїй ніжній постаті,
Проводжати мене далі,
Бо відчуваю що кохаю тебе."
0
0
42
Нікчеми
Кажуть що нікчеми
Мають право на життя ,
Навіщо це їм? Не знаю я,
Але мені життя принесло не стільки щастя,
Як понурих страждань,розчарувань, глибокої і мертвої самотності.
Кожен день пригнічений,
На думках тільки самогубство,
Здається що граюся зі своїм життям,
Божевільні трюки розбитих і байдужих людей,
Але ні, це крик немічної душі
Останнє на що вона здатна.
Нікому до нас діла,
Головне зробити рабами,
І отримувати користь,
Їх не хвилює,
Кому погано, хто йде на смертну путь,
Ось які тенденції сучасного світу.
0
0
43
