Книги
Всі
Вірші
Всі
Турботи
Турботи пронизали серце,
Різка армада сліз скотилася на землю,
Чути грюкіт цих малих краплинок,
І впала могутнє тіло,
На рідне неньку в обійми.
Безсилля перед людьми,
Коли біль йде ти тута,
Аби слухати чиюсь турботу,
Бо знаєш стріли болю,
Що гнояться коли залишити їх в душі.
Для декотрих нерви передчасна смерть,
Для деяких це не варте уваги,
І продовжують спокійно жити,
Полинувши у свій комфорт.
2
0
91
Після смерті
Кінець та початок,
Життя йде надалі,
Хоч я похований у рідній могилі,
Потрібен привід людям тільки випити,
А не пом'янути мене,
Про цю нікчемну особу,
Хоч говорять що добра і щира була.
Всі на мою смерть,
Напилися як свині,
І забули цю могилу,
Коли матінка-природа,
Залишить малу луку,
Де з моїх решток виростуть квіти,
Зі спогадів мого життя.
1
0
87
