Олексій Коваль
@oleksiy_koval
Коли ми помремо, згадаємо те, що зігрівало наші серця у скрутну мить
Вірші Всі
Криваві мрії
Хоч я мрійник, Але жадаю померти від цього життя, Наче раб, Що тільки живу за примусом. Не людина вже. Я вже давно помер, Разом зі своїм серцем. Залишилося сіре тіло, Не залишилося душі, Яка так палко помирала, Але закінчувала тихо Свою бідну, самотню сцену. Я не маю право на щастя, Бо зникнути хочу, Навіть коли це розіб'є іншим серце. Бо моєї думки не питали, Що разу, Коли бажав перерізати собі горлянку, Як цей садист. Замість сонця- кривавий місяць. Замість неба ясного-безмежні дощі. Замість радості безглуздій- Ласкаво смерть, Тягне мене за руки.
0
0
6
Фатальні почуття
Фатальні були мої почуття, Розбили все вщент, Навіть моє серце. Воно плаче у безмежних муках, Що йому робити? Цьому нікчемній плоті. Слабко, безсило,скажено б'ється, Циркулюючи вже не гаряча кров. Болить все тіло, Бо знаходжуся у стадії смерті. А смерті байдуже на бідолаг, Змахне живою косою, Та більше вже нічого не залишиться, Тільки холодная кров.
0
0
6
Мовчи
Мовчи, Коли тебе вбивають . Підкоряйся владиці, Бо застрелить Твою не гідну душу. Годинник стукає, Неначе похоронний марш. Кожна година, Вичікує з нетерпінням моєї смерті. Корися господарю!! Рабе!! Твоє тіло і душа належить мені, Не маєш ніяких свобод і прав. Помреш у занедбаній кімнаті. Байдуже, Коли помреш знайду іншого. Душе зі всієї сили, Наче звір, Але говорить Що живи ще, Розтягуючи час моєї страти.
0
0
32