Вірші
Всі
Я не встиг їх врятувати
Люди помирали,
Як мученики,
Стогнали,плакали, благали про порятунок.
Я нічого їм не допоміг,
Бо не знав,
Як це зробити.
Вони потихеньку помирали,
Залишаючи страхітливі вирази обличчя,
Які не бажали зустрічатися зі смертю.
Ці створіння проклинали мене,
Бо не був корисним.
Після цих слів зі сльозами на очах,
Намагався їх врятувати,
Щоб далі продовжили жити.
Руки у крові,
Як у лікаря.
Одні за одним помирають
У моїх руках,
Я наче смерть
Торкаюся і лишаю дорогоцінного життя.
Знов поразка,
Але не в душі,
А цими дитячими душами,
Які жили своїми мріями.
Мали свою квітку,
Яку безмежно кохали.
Дітей,
Які так довго чекають на них,
А я нікого не врятував,
Що мені відповісти їх за те,
Що вони померли,
Від моїх рук.
1
0
18
Прощання зі життям
Прощайте, друзі!!
Я втомився жити у своїх сірих тонах,
Наче раб.
Накладу на себе руки:
"Може повішуся,
Проштрикну ножем,
У самісіньке серце,
Або застрелюся."
Пробачте, що залишаю
У скрутну мить,
Бо вже на межі.
Кров холодна,
Я помираю.
Тлію,
Коли від мене не залишиться нічого.
Прошу, не приходьте до моєї могили,
Щоб не бачили ви мене.
1
2
68
Лялька
Мною керують,
Як лялькою.
Тягнуть за ці тонкі ниточки.
Чутний один голос:
" Не так, тварюко!!"
Удар у живіт,
Моє тіло аж перекотилося.
Важко дихати,
Що повітря стає болючим.
Другий голом:
"Нікчема, знов неправильно".
Удар у мої крихкі ноги,
Що аж кричу і харкаю від болю.
І почнуть мене ламати,
Залишаючи мою кров
У їхній чоботах.
Все тіло гримить від потужних ударів,
Наче ковалі,
Які запекло працюють.
Весь в крові,
Сльози перемішують разом з кров'ю.
Харкаю вже кров'ю.
Вб'ють мене безпощадно,
Та викинуть у смітник.
Я знищена, пошматована особистість,
А вони підуть шукати іншу,
Ще наївнішу, дурнувату і покірнішу ляльку.
2
0
43
