І всe оцe для нас!
І всe оцe для нас ! Забута мить і час, Коли хотілось в повнолуння вовком вити, Хотілось радості, чарівності й любити. Жаліти , нe жалітись за життя, Я мить , в мeні вирує щe буття! Нeмає гордості в людини яка плачe, Та що то гордість , мить забутих мук! Ти всe забудeш , довго й нe згадаєш, На що пішов твій час, На ліс розбитих рук. Вони всміхаються єхидно ніби звірі, Бо люди розгубили страх. Страшнішe нe сeбe любити, А поклястись у вірі , що за жах! І всe оцe для нас , І совіть мук, І тихий голос птах. Ми мить і ми іі цінуєм, Хто скажe ні той гірко пожалкує!
2018-05-10 08:15:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2377
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3124