Вірші
Смуток
Кожного дня тягар на душі все більше,
Прочитані книги трохи відкривають курс на поліпшення,
Спілкування з людьми різного роду,
Тільки щоб розвіяти смуток.
Смуток від хвилювань, від власних сподівань,
Від рутини, яка зливою руйнує мої глиняні стіни свідомості,
Тепер рух вперед можливий лише в невагомості.
І час біжить від мене все швидше, але дні життя ніщо на тлі вічності.
З розумінням приходить перевтілення, звісно не як в Кафки, а більш жалюгідне.
Яке місце моїх проблем на зоряному небі, зірки сяють в незалежності від земної поверхні.
Проте кому потрібні ті зорі, час у перевтіленні вічності,
Моєму серцю потрібне лише твоє повідомлення *Скоро зустрінемось*.
13
4
260
