Смуток
Воланд Дарсі
Кожного дня тягар на душі все більше, Прочитані книги трохи відкривають курс на поліпшення, Спілкування з людьми різного роду, Тільки щоб розвіяти смуток. Смуток від хвилювань, від власних сподівань, Від рутини, яка зливою руйнує мої глиняні стіни свідомості, Тепер рух вперед можливий лише в невагомості. І час біжить від мене все швидше, але дні життя ніщо на тлі вічності. З розумінням приходить перевтілення, звісно не як в Кафки, а більш жалюгідне. Яке місце моїх проблем на зоряному небі, зірки сяють в незалежності від земної поверхні. Проте кому потрібні ті зорі, час у перевтіленні вічності, Моєму серцю потрібне лише твоє повідомлення *Скоро зустрінемось*.
2022-12-16 10:22:12
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Воланд Дарсі
@Лео Лея дякую :)
Відповісти
2022-12-16 21:33:03
1
Тигриця
Клас!
Відповісти
2022-12-17 18:11:47
1
Воланд Дарсі
дякую :)
Відповісти
2022-12-18 22:26:22
Подобається
Інші категорії
Сумні вірші Вірші в прозі Філософські Привітання Любовні Для підлітків
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2526
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16945