دستفوتش
KIM YONA
بِخَضم الحروُبِ يُسَأل الأَمَوات أبِئَي ذُنبٍ زُهِقَت أَروَاحِكُم المُطَهَرة لِيُجِيبوا مُنحَنِي الروؤس لَقَد قُتِلنَا ظُلمَاً بِسبِيل الإِتَاحة لِلطغَاة بِنَيل العَرش فَهَيا يَا شُهدَائِنا بِالجَنة خَالدِين .
2020-08-16 20:23:54
7
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Kim Flower
ياخدنا *
Відповісти
2020-08-16 20:29:48
Подобається
KIM YONA
@Kim Flower قريب هتشوفيه قريب متقلقيش
Відповісти
2020-08-16 20:30:03
1
Kim Flower
@KIM YONA مستنياه
Відповісти
2020-08-16 20:30:50
Подобається
Інші вірші поета
إِبتِسَامةٌ زَائِفة دستفوتش أقتباس من دستفوتش دستفوتش
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3538
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12426