أقتباس من دستفوتش
رَقصة الوَداع الأَخِيرة . كم مُؤلمٌ تحمل نظرة إزدراء العالم لمهجتك المتعبه لتَهوِي سَاقطة أرضً بإستسلامٍ ، أرتشفت من القهر ما يكفيها ، تناولت من عذاب السعير حتي التخمة ، إستمالت من الكرب ملاذً فما بال الملاذ صار جحيمً !!  صوت عويلها صدي بفضاءٌ أصم ، لا يوجد من يستمع لمناجتها وينتشلها من أثامها الملثمة بروحها ، كم مؤلمٌ أن تصرخ حتي تفقد صوتك في سبيل غوثك من أثامٍ إقترفتها ولكن بالنهاية لا يراك ولا يسمعك أحد ، وحيد فقط وحيد بعالمٍ تزهق به الأرواح لتهيم علي الأرض منتظرة الغوث متراقصة أسفل قطرات الغيث . تقول الأسطورة حينما تبكي الغيوم السوداء فهنالك أرواحٌ أَثِمة تخرج لتتراقص أسفلها صارخةً بألمٍ تناجي الغوث ولكن لا يسمع عويلها أحدٌ ولن يستمع ليعودوا خائبين الأمال دامعين الأعين يشعرون بالقهر بين ثنايا وجدانهم .. فلا يوجد من سينتشلهم للنعيم في النهاية .
2020-07-31 19:11:47
9
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Kim Flower
@KIM YONA بحبك اكتر ❤❤
Відповісти
2020-07-31 19:42:22
Подобається
Salma Eltahan
الأغنية اللي قولتلك عليها اسمها الرقصة الأخيرة و المغنية اسمها اينديلا +الاقتباس عسل زيك 💜💜💜🌼
Відповісти
2020-07-31 22:04:10
1
KIM YONA
@Salma Eltahan طب ابعتيها واتس
Відповісти
2020-07-31 22:12:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1880
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405