Вени напнуті...
Олексій Коваль
Вени напнуті, Грають вони жахливу музику, Страждання та радості, Які не пізнані простому серцю. Вічно поглинутий сном, Щоб уникнути цього звуку, Котрий віднімає останні сили, Буденного "я". Майоріє постать, У штормі почуттів, А це бліда постать-я, Убралася у жалюгідну тофу, І розносить плоди своїх страждань. Хіроманти говори:"Щасливий ти любчику", Їхні огидні погляди, Якось задовольнили обмежений та гордий розум, Наче мури кам'яні, Що вважав прихистком для душі. Всіма фібрами душі, Бажав добра суспільству, Але намагаюся натщесерце, Випити отруту тяжких мук.
2025-03-23 07:10:55
1
0
Інші вірші поета
Історія мого кохання Фатальні почуття Забудь мене Краса ранку
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3251
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3963