Вени напнуті...
Вени напнуті, Грають вони жахливу музику, Страждання та радості, Які не пізнані простому серцю. Вічно поглинутий сном, Щоб уникнути цього звуку, Котрий віднімає останні сили, Буденного "я". Майоріє постать, У штормі почуттів, А це бліда постать-я, Убралася у жалюгідну тофу, І розносить плоди своїх страждань. Хіроманти говори:"Щасливий ти любчику", Їхні огидні погляди, Якось задовольнили обмежений та гордий розум, Наче мури кам'яні, Що вважав прихистком для душі. Всіма фібрами душі, Бажав добра суспільству, Але намагаюся натщесерце, Випити отруту тяжких мук.
2025-03-23 07:10:55
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4240
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3110