Бузок
Оленка Супрунюк
Цвіте бузок під вікнами балконів, Нервово щось муркають коти. В кімнаті двоє... Я-один з міліонів, І неповторна, бездоганна ти. Оголена і освітлена промінням... Рум'яці щік Чорненькі смужка вій, Зворушливо дивляться з неонеміння. Закоханий, підкорений і твій
2020-09-07 07:32:23
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Оленка Супрунюк
@Игорь Петрович нет
Відповісти
2020-09-07 10:25:13
Подобається
Дмитро Федорко
Непогано.
Відповісти
2020-09-07 19:50:41
Подобається
Оленка Супрунюк
@Дмитро Федорко дякую)
Відповісти
2020-09-08 04:05:03
Подобається
Інші вірші поета
Солдати Пролетіло все без антрактів
Інші поети
Dilekata
@DiLeKata
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3222
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12376