' ' '
oo_WoW_oo
Я шукав Тебе у мільйонах У мільйонах долонь ,що торкались мене У мільйонах очей ,що дивилися прямо у душу. Я шукав , я жадав! Я благав!.. Однак визнати мушу Тут Ти перемогла мене... Поки я в сутінках йшов, схиливши голову низько Ти у веселих компаніях банкетувала , підбираючи собі нове товариство... Я шукав Тебе у мільйонах У мільйонах усмішок,що мали залишатися не тільки у пам'яті ,а й у серці У мільйонах вродливих...дійсно вродливих дівчат!.. І у всій цій круговерті жінок ,я лише більш розумів Наскільки до Тебе Всім тілом й душею Летів...
2020-10-22 21:56:16
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Генрі крадієць сенсу
Дуже красиво
Відповісти
2021-03-21 09:45:59
1
oo_WoW_oo
@Генрі крадієць сенсу , спасибо 💛
Відповісти
2021-03-21 09:47:20
1
Інші категорії
Вірші до свят Соціальні Пейзажні Історичні Сумні вірші Подійні
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8956
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12046