' ' '

oo_WoW_oo

Я шукав Тебе у мільйонах У мільйонах долонь ,що торкались мене У мільйонах очей ,що дивилися прямо у душу. Я шукав , я жадав! Я благав!.. Однак визнати мушу Тут Ти перемогла мене... Поки я в сутінках йшов, схиливши голову низько Ти у веселих компаніях банкетувала , підбираючи собі нове товариство... Я шукав Тебе у мільйонах У мільйонах усмішок,що мали залишатися не тільки у пам'яті ,а й у серці У мільйонах вродливих...дійсно вродливих дівчат!.. І у всій цій круговерті жінок ,я лише більш розумів Наскільки до Тебе Всім тілом й душею Летів...

2020-10-22 21:56:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Генрі крадієць сенсу

Дуже красиво

Відповісти

2021-03-21 09:45:59

oo_WoW_oo

@Генрі крадієць сенсу , спасибо 💛

Відповісти

2021-03-21 09:47:20

Інші категорії

Радісні вірші Любовні Для дітей Історичні Ода Подійні

Інші поети

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Тетяна

@Tetyana1

Akah Moth

@AkahMothPurpleCarbone14

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4294

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2535