Vie..
En pleure, on sort à la naissance, Aujourd'hui je comprend pourquoi sans réjouissance, Toute petite, j'ai vécu dans l'ignorance, Maintenant je connais et vois la souffrance, Dans mon coin, seule et ignorée, J'observe avec espoir la personne que j'ai aimé, Tout en sachant qu'elle finira par s'éloigner, Mais je ne bouge pas de peur d'être rejetée, La nuit tout se remet en question, Les larmes qui coulent ont l'effet d'un poison, Les yeux posés sur l'écran je remarque aucune notification, Dans un triste soupire, je prend l'objet de ma création, Les minutes sont passées, Et les traits sont tracés Ils garderont des traces qui ne me feront pas oubliée, Le sommeil qui mettra fin à ma destinée..
2020-12-07 13:09:44
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
sydney
@Himi Chan a toi de savoir ^^..
Відповісти
2020-12-07 14:47:06
1
Himi Chan
@ sydney Sydney....
Відповісти
2020-12-07 14:47:22
1
sydney
Відповісти
2020-12-07 14:48:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12175
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4556